Після теракту в Кашмірі Індія й Пакистан вчергове опинилися на межі війни. Наскільки ймовірним є найтрагічніший сценарій.
У вівторок, 22 квітня в гірському місті Палахґамі, що в реґіоні Кашміру на півночі Індії озброєні люди відкрили вогонь по групі туристів. Внаслідок стрілянини загинуло 26 людей. Цей теракт став найкровопролитнішим з 2019 року, коли загинуло чотири десятки осіб – переважно військовослужбовців.
Відповідальність за актуальний теракт взяло на себе маловідоме пакистанське угруповання, яке називає себе «Кашмірський опір». Терористи заявили, що цей напад є акцією відплати за те, що у Джамму та Кашмірі осіли понад 85 тис. «чужинців» (громадян Індії), що призвело до «демографічних змін» у реґіоні. Проте індійська влада переконана, що до атаки причетні спецслужби Пакистану. Фактично Нью-Делі звинувачує Ісламабад в аґресії. Пакистан, звісно, заперечує свою причетність до нападу.
Доволі знаменно, що теракт трапився саме в той момент, коли віцепрезидент США Джей Ді Венс, який прибув з офіційним візитом до Нью-Делі, зустрічався з прем'єр-міністром Індії Нарендрою Моді. А перед тим він побував у Ватикані, де зустрічався зі ще живим Папою Франціском. Щойно американський гість полишив Рим, як Папа Римський відійшов у кращий світ. Були б ми людьми забобонними, то сказали б що Венс – якийсь сатанинський носій смерті, а то й Вершник Апокаліпсису. Але ми ж не такі, ми люди прогресивні, наш розум не затуманений середньовічними упередженнями, тому знехтуємо смертоносними вояжами Венса й звернемо уваги на інші моменти інциденту.
Загалом не дивно, що Індія відреагувала досить жорстко. 23 квітня індійська влада знизила рівень дипломатичних відносин із Пакистаном, майже вдвічі скоротивши чисельність працівників амбасади, оголосила про закриття єдиного сухопутного прикордонного переходу «Атарі-Вагах» між країнами. Це при тому, що протяжністю індо-пакистанського кордону – понад три тисячі кілометрів. МЗС Індії оголосило, що в триденний термін будуть анульовані візи пакистанців, видані за системою звільнення від віз Південно-Азіатської асоціації реґіональної співпраці. Окрім того індійське зовнішньополітичне відомство оголосила персонами non grata аташе амбасади Пакистану в Нью-Делі з оборони, військово-морських та військово-повітряних сил.
Найжорсткішим заходом може стати призупининення чинності угоди щодо вод річки Інд, укладеної у 1960 році. Угода регулює використання двома країнами прикордонних річок. Таким чином багато пакістанських поселень може опинитися без прісної води.
Ісламабад, своєю чергою, вжив заходів у відповідь: зупинив дію всіх двосторонніх угод з Індією, включно з договором за підсумками третьої індопакистанської війни, закрив повітряний простір для індійських авіакомпаній, припинив усю торгівлю з Індією. Щодо зупинення чинності водної угоди, то в Пакистані відповіли, що розглядатимуть будь-яку спробу перекрити потік прісної води на його територію як «акт війни». Хоча насправді, як стверджують експерти, в Індії немає технічної можливості зупинити потік води до Пакистану.
Нині весь світ турбує питання: чи не розпочнеться перша в світовій історії відкрита війна між двома ядерними державами? Наразі до збройних сутичок між урядовими військами двох країн не дійшло, проте ситуація загострюється. Обидві країни заявили про готовність у разі потреба вдатися до зброї.
Напруженість між Індією і Пакистаном через спірні території Джаму і Кашміра існує з 1947 року, тобто від моменту, коли Британська Індія вийшла з-під корони Віндзорів й була розділена на дві суверенні держави: переважно населену індусами Індію і мусульманський Пакистан. Згодом у конфлікт вступив і Китай, який теж претендує на частину Кашміру.
Конфлікт періодично то загострювався, то згасав. Відбулося п’ять відносно повноцінних воєн і незліченна кількість дрібніших конфліктів на стадії відносного примирення між державами.
Останнім часом нібито відбувалася нормалізація ситуації в реґіоні. 29 травня 2018 року Ісламабад і Нью-Делі підписали угоду, в якій домовилися уникати принаймні артилерійських перестрілок. Потім була угода про припинення вогню 2021 року. Але проблему це, звісно, не зняло. В спірному реґіоні й наділі відбувалися збройні сутички різної інтенсивності як між різними парамілітарними групами, так і між представниками урядових військ обох країн.
У ці дні до Кашміру починають стягуватися війська з обох боків, і це підтверджується відеокадрами. Міністр оборони Індії Раджнат Сінґх публічно пообіцяв «рішучу відповідь», пригрозив вжити заходів не лише проти злочинців, а й проти натхненників «підлих дій» на індійській землі, тобто проти пакистанської влади. Міжнародні аналітики вважають ймовірність Індією своїх збройних сил досить високою.
Не менш пристрасні філіппіки лунають і з пакистанського боку. Ісламабад робить войовничі заяви, що рука не здригнеться, що якщо ворог прагне війни, то він її отримає. Хоча в риториці пакистанської влади чується більше здорового глузду й відповідальності перед людством. Так міністр оборони Пакистану Хаваджа Асіф хоч і заявив, що його країна відповідатиме дзеркально на будь-яку атаку з боку Індії, аде все ж зауважив: «Зіткнення двох ядерних держав завжди викликає занепокоєння... Якщо щось піде не так, це протистояння може закінчитися трагічно». Тож він висловив сподівання на дипломатичне вирішення конфлікту.
Бо якщо ескалації напруженості дійсно не вдасться стримати й війна таки розпочнеться, то вона затьмарить собою всі інші актуальні світові конфлікти. Навіть, на жаль, і російсько-українську війну. Фокус світової уваги буде однозначно перекинутий в індо-пакистанський реґіон.
Науковці Прінстонського університету в США вже встигли підрахувати, трагічні наслідки застосування обома країнами своїх ядерних арсеналів. Індія й Пакистан сумарно володію трьома сотнями ядерних боєголовок. Їхнє застосування може призвести до загибелі від 50 до 125 мільйонів людей.
