Під зимові празники, за традицією, треба передивитися, як Джон МакКлейн знищує поганців в Накатомі Плаза, Кевін МакКалістер вибиває золотий зуб Гаррі Лайму, а характерник Пацюк запихає вареник у писок ковалю Вакулі. Цього року репертуар урізноманітнять цікавіші персонажі. Огляд подій тижня.
Президент тижня
У плані кострубатості сюжету переговорний процес ще не досягнув рівня «Санта-Барбари», але перспективи для цього обнадійливі. Аби розтлумачити, що насправді відбувається у світі та що ситуація під контролем, президент України поспілкувався он-лайн з журналістами і спробував донести своє бачення. Особливої ясності в тому самому переговорному процесі від озвучених щодо нього роздумів Зеленського не додалося. За словами Верховного головнокомандувача, Штати домовилося з РФ, що повне припинення вогню може наступити після підписання мирної угоди. Припинення вогню Зеленський чомусь назвав «сізфаєр», а мирну угоду – «рамковою». Сперечатися про специфіку лексики Володимира Олександровича можна так само довго, як і про що має статися скорше – тиша на фронті чи підписи на папері.
Одіозні і майже легендарні листопадові «28 пунктів про мир» вже скорочувалися, видозмінювалися і викликали потік нецензурної лексики. Тепер Зеленський каже, що «багатьох документів ще фіналізованих немає, тому що вони залежать від того, в якому вигляді буде прийнятий базовий 20-пунктний план». Також президент прогнозує, що до кожного пункту, який потребує деталізації, буде створено окремий документ. Трамп, який не так давно звинувачував Зеленського в тому, що він не читав мирних пропозицій від американців, стільки букв точно не подужає.
З територіальними питаннями все ще заплутаніше. Те, що називалося «демілітаризованою зоною», тепер титулують як «вільна економічна зона» – і стосовно майбутнього цих квадратних кілометрів Зеленський сам собі ставив питання, з відповідями на які у нього не склалося. Хоча зі спічу президента випливало, що розв'язувати цю проблему будемо на референдумі. Як всенародне волевиявлення реалізувати – питання відкрите. З іншим волевиявленням (виборами президента) чинний голова держави здійснив переведення стрілок – тільки не на виборців, як у випадку з референдумом, а на нардепів і союзників. «Є дві важливі речі, які потрібно пропрацювати: безпека і законодавство. Моє прохання і до ключових партнерів України, і до українських парламентарів – покажіть, як можуть бути пропрацьовані обидві ці речі», – сказав Зеленський.
Після спілкування всім все стало зрозуміло – і журналісти зайнялися тим, як то «зрозуміле» доносити широким верствам громадськості. А президент поїхав у Куп’янськ, який росіяни, за словами їхнього головнокомандувача, в черговий раз «звільнили». Знову спрацювала аксіома «москалеві збрехати – як дурному з гори з’їхати», але цього фразеологізму Зеленський не вжив.
Соціологія тижня
Вибори завжди цікавлять соціологів, тому Київський міжнародний інститут провів відповідне дослідження. Як з’ясувалося, 57% опитаних українців вважають, що вибори можливі лише після остаточної мирної угоди і повного завершення війни (на початку осені, коли проводилося попереднє аналогічне дослідження, так вважали 63% опитаних); 25% опитаних підтримують проведення виборів у разі припинення вогню і отримання гарантій безпеки (у вересні – 22%); 9% українців вважають, що вибори потрібно проводити до припинення вогню (у вересні – 11%).
Чомусь зараз, коли мова йде про вибори, то апріорі маються на увазі вибори президента, а про Верховну Раду чи місцеві парламенти забувають. Володимира Зеленського то може не хвилювати – бо згідно з результатами опитування, йому довіряють 61% українців, не довіряють 32%.
Добре з довірою українців у Євросоюзу: ЄС довіряють 49%, не довіряють – 23%. Гірше у НАТО, бо з грудня 2024 року до грудня 2025 року довіра до НАТО знизилася з 43% до 34%. І геть кепсько у Штатів, до яких довіра знизилася з 41% до 21%.
Решта результатів опитування КМІС виглядають так:
– 72% українців готові схвалити мирний план, який, серед іншого, включатиме заморожування ситуації за нинішньою лінією фронту разом із гарантіями безпеки для України (і без офіційного визнання окупованих територій частиною Росії);
– водночас 75% (стільки ж було у вересні) відкидають план, який би, серед іншого, включав відведення військ з Донбасу, обмеження на українську армію і разом з цим не містив конкретних гарантій безпеки;
– лише 9% українців очікують на завершення війни до початку 2026 року і ще лише 14% очікують хоча би в першій половині 2026 року;
– 63% українців готові терпіти війну стільки, скільки буде необхідно (у вересні було 62%).
Стійкість українців (принаймні в соціологічних опитуваннях) не має аналогів на планеті.
Замороження тижня
Епопея з російськими грошима в Європі ввійшла в нову фазу. 12 грудня Європейський Союз вирішив на невизначений термін заморозити активи російського центрального банку на суму приблизно 246 мільярдів доларів. Таким чином, це дає змогу використати ці кошти на користь репараційного кредиту Україні.
Голова дипломатії ЄС Кая Каллас повідомила, що якщо РФ повністю не виплатить компенсацію Україні за завдану шкоду під час війни, 210 мільярдів (ті самі 246 мільярдів, якщо перевести в долари) російських коштів залишаться в ЄС.
Forbes у своїй публікації назвав такий крок європейців одним із найважливіших важелів впливу на Кремль, але застеріг, що РФ вживе заходів у відповідь у вигляді судових позовів або арешту активів. Так і сталося – центральний банк Росії вже оголосив, що подає позов проти Euroclear (центральний депозитарій цінних паперів, що знаходиться в Брюсселі) до суду в Москві, а Euroclear визнав, що вже розглядає понад 100 судових позовів проти нього в російських судах.
Як буде відбуватися (і чи буде взагалі) надання Україні кредиту коштом заморожених активів РФ, обговорять 18 грудня на саміті лідерів ЄС.
Арештант тижня
Ігор Коломойський був би гарним героєм у комедійному детективі з елементами фарсу, якби сценарій для цього твору писав Лесь Подерв'янський. Поки що ж сам ув’язнений найбалакучіший олігарх справляється самостійно.
Ледь не весь тиждень Ігоря Валерійовича везли в суд на засідання його справи. Засідання не відбувалося, бо автомобіль, яким мали доставити арештанта з слідчого ізолятора в пенати Феміди, за словами адвокатів Коломойського, ламався. Потім раптово пішов на лікарняний суддя. В інформаційному полі активно сновигала думка, що на засіданні арештант оприлюднить таку сенсацію, від якої в чинної влади спалахне епідемія суїциду.
Врешті в залу суду Коломойський таки потрапив. І сенсації не сталося. Виявилося, що Ігор Валерійович слідкує за всіма актуальними подіями в крані і за її межами. «Я вважаю, що будь-які мирні переговори під час війни – це катастрофа для країни. І закінчиться вона в кінцевому підсумку розпадом держави», – повідомив Коломойський присутнім у залі.
Але це судження олігарха затьмарило його одкровення про замах на напівміфічного Тимура Міндіча. Фігуранта операції «Мідас», за даними, які оприлюднив Коломойський, мали вбити в Ізраїлі, куди Міндіч вчасно евакуювався. Виявляється, два українські найманці отримали в нашому посольстві в Ізраїлі пістолет системи Макарова, але виконавець атентату, який ретельно і довго готувався, щось наплутав і поранив покоївку. Причетних до замаху затримали, як каже Коломойський, правоохоронці. Чому зловмисники взяли в посольстві ПМ, а не сокиру чи льодоруб (було б ефектніше і ефективніше), Коломойський не уточнив. Можливо, він розповість це на наступних засіданнях, якщо знайдуться не поломані автозаки і здорові судді.
Представникам влади навряд чи варто боятися, що Ігор Валерійович розповість щось ще цікавіше.
16.12.2025