Антоніна Денисюк — художниця, яка у своїй творчості досліджує вплив сучасних технологій на повсякденне життя людини. У центрі її уваги — спроба осмислити й утримати крихкий баланс між техногенним і природним, а також визначити для себе й глядача ту межу, після якої настає точка неповернення.
У 2021 році в Івано-Франківську мисткиня вже презентувала виставку «Селфі зі смертю» в муніципальному Центрі сучасного мистецтва, де зосереджувалася на темі впливу неконтрольованих сучасних процесів на якість людського життя. У 2025 році Антоніна Денисюк знову повертається до Івано-Франківська з новим виставковим проєктом.
На виставці «Легкість тяжіння» (03.12–21.12.2025), що експонується в муніципальному ЦСМ, художниці вдалося в межах камерного простору поєднати власні інтерпретації співіснування кількох природних стихій, вибудувавши цілісну візуальну метафору взаємодії людини, природи та техногенного середовища.
Уже сама назва проєкту містить внутрішню суперечність, яку авторка свідомо використовує як інструмент загострення уваги до наслідків техногенності в природі й, відповідно, її відбитку в людині. Адже технічний прогрес — це не лише про спрощення та комфорт, а й про катастрофи й травматичний досвід, що часто супроводжують великі відкриття та інновації.
Експозиція об’єднує роботу «Дорога» (1997, туш, папір, 112 × 172), а також твори 2023–2024 років. Значний часовий проміжок між створенням робіт дає глядачеві можливість простежити зменшену модель трансформації авторських переживань, світоглядних пошуків і викликів часу.
Антоніна Денисюк. «Корабель часу» (2024, металеві конструкції, алюміній, 200 × 100)
Центральною композицією виставки є інсталяція «Корабель часу» (2024, металеві конструкції, алюміній, 200 × 100), розміщена у другому залі муніципального центру. Масштабні металеві «полотна» при наближенні викривлюють сприйняття реальності, а завдяки технічним засобам мисткиня створює ефект мерехтіння, що неминуче викликає асоціації з кораблем біля узбережжя. У цьому образі втручання машини в природну стихію води постає вже не агресивним, а співіснуючим.
Антоніна Денисюк. «Дорога» (1997, туш, папір, 112 × 172)
Знакова для Антоніни Денисюк робота «Дорога» (1997), розташована в центрі першого залу, асоціюється зі стихією Землі. Графічно вибудуваний символ нагадує гірські вершини й належить до раннього періоду творчості, у якому авторка інтуїтивно шукала способи впорядкування хаосу через конструктивну структурованість системи.
Антоніна Денисюк. Із серії «Народжений в океані» (2023–2024, картон, алебастр, 100х140)
Антоніна Денисюк. Із серії «Народжений в океані» (2023–2024, картон, алебастр, 100х140)
По обидва боки від неї розміщені роботи із серії «Народжений в океані», створені у 2023–2024 роках. За словами самої авторки, ці твори «відображають природні процеси та взаємодію стихій». Виконані з алебастру на картоні, вони розширюють уявлення про внутрішній мікровсесвіт художниці, формуючи візуальний досвід безперервного руху та еволюції («Фіолетове серце», «Слідами Маттіса», «Бджоли прилетіли. Удобрювання апельсинового поля», «Небесні роздуми», 2023–2024).
Антоніна Денисюк. Із серії «Життя як повітря» (2023-2024, алебастр, картон, піря, 100х140)
Стихія Повітря втілена у творах серії «Життя як повітря», де авторка працює з дихотомією матеріалів — алебастру та пір’я. Яскрава кольорова гама підсилює гедоністичний настрій експозиції загалом, нагадуючи: попри складні й турбулентні часи, завжди залишаються миті, за які варто бути вдячними.