Так, саміт БРІКС засвідчив, що ізоляція Путіна не надто вдається. Але чи допоможе це йому?
Дивна річ, економіст банку Goldman Sachs Джим О'Нілл, вигадавши 2001 року акронім БРІК (BRIC), зовсім не думав про те, що він набуде, так би мовити матеріального втілення. Він просто, граючись словами й абревіатурами в статі «Будуємо кращу світову економіку» (Building Better Global Economic) перелічив країни, які мали досить непогані на той момент перспективи для розвитку – Бразилія, Росія, Індія і Китай. З послідовності букв склав абревіатуру, яка визначається не лише милозвучністю, але і тим, що саме слово в англійській транскрипції BRIC звучить як англійське слово brick — «цеглини».
За оцінками Джима О'Нілла, до 2050 року економіки четвірки разом можуть перевищити сукупний обсяг економік найбагатших сучасних розвинених країн (G7). І це тоді, скажемо щиро, виглядало доволі реалістично. Китай розвивався успішними темпами, річне зростання економіки сягало ледь не десяти відсотків. Росії нарешті поталанило з цінами на енергоносії, тож її економіка наситилася нафтодоларами й мала всі перспективи для сталого розвитку. Нарощували виробничі потужності Індія і Бразилія.
Джим О'Нілл
Джим О'Нілл не думав і не гадав, що між зазначеними країнами відбуватиметься якась економічна чи політична координація. І вже тим більше він не прогнозував формування на їхній базі окремої міжнародної асоціації. Але дивним чином вигадана назва призвела до створення окремого блоку країн. Офіційне оформлення організації відбулося на зустрічі міністрів закордонних справ чотирьох країн, яка відбулася 2009 року в Єкатеринбурзі.
А 2011 року до альянсу долучилася Південно-Африканська Республіка і БРІК став БРІКСом (BRICS), тобто «цеглина» за англійським звучанням перетворилася на «цеглинки», що вже суто семантично лунало переконливіше.
Таким чином створилася найбільша за територіє і населенням спілка держав. Вона володіла колосальними природніми ресурсами, промисловим та сільськогоспорарским потенціалом. Тобто потенційно пророцтво О'Нілла мало всі шанси реалізуватися. До вказаної дати (2050 рік) Захід мав би втратити своє глобальне домінування, поступившись першістю країнам, які на той момент ще були розвитковими. БРІКС мав би стати найвпливовішою організацією на планеті.
Утім, як це часто буває, щось пішло не так. У Росії та Бразилії стали відчутно проглядатися прецесійні синдроми. Китай почав стрімко скидати темпи розвитку. Економіка ПАР взагалі зупинилася. Лише Індія трохи борсалася, але вражаючих результатів аж ніяк не демонструвала.
Тож Захід міг видихнути з полегкістю: заміна глобальних лідерів відкладається на невизначений час.
І в такій прикрій для розвиткових країн ситуації Росія, виплекавши до неймовірних розмірів свої імперські амбіції, розпочала 2022 року аґресивну загарбницьку війну. Тобто один з членів БРІКСу тепер змушений вкладати всі свої додаткові ресурси в озброєння, армію, військову логістику і все те, що пов’язане з оборонним комплексом. Тобто, Росія на роки зупинила свій економічний розвиток, а ще запустила масу негативних процесів у світовій господарці, спричинених санкціями, руйнуваннями та іншими обмеженнями, пов’язаними з воєнними діями.
І от в такій аж ніяк не сприятливій загальній ситуації у російські Казані проходив саміт БРІКС. Не дивно, що приїздити до Росії відмовився один з ключових учасників – президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва. Він вигадав потішну історію, мовляв упав у ванній кімнаті, забився головою, тож лікарі заборонили йому літати. А так би він з радістю прибув и до Казані.
Відмовся від участі й президент Сербії Александр Вучич. Зненацька з’ясувалося, що на ці дні в нього призначені інші важливі зустрічі.
А Путін так їх чекав, у нього були грандіозні плани. Наприклад, розгромити долар, повністю позбавивши його статусу світової валюти. А ще відмовитися від західної платіжної системи й створити свою, назвавши її, наприклад, BRICS Bridge.
«Всі розуміють, що будь-хто може зіткнутися з американськими або іншими західними санкціями. Платіжна система БРІКС дозволила б здійснювати економічні операції, не залежачи від тих, хто вирішив взяти на озброєння долар і євро», – заявив напередодні саміту міністр законних справ Росії Сергій Лавров.
Ми вже знаємо за результатами зустрічі в Казані, що нічого з цього не вийшло. Та й вийти, в принципі, не могло.
Що Путіну таки вдалося, так це продемонструвати, що ізоляція, якої домагався Захід щодо Росії загалом, і її лідера зокрема – не надто вдається. І хоча Сільва з Вучичем зуміли зіскочити з цього сумнівного заходу, не приїхав і принц-спадкоємець Саудівської Аравії Мухаммед бен Сальман Аль Сауд, та все ж понад два десятки глав держав і урядів до Казані прибули. А найприкріше, що прибув туди й генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш, наразившись на критику і України, і Європейської Унії. Увесь світ облетіли кадри, як лідер найавторитетнішої (в минулому) організації мило ручкається з воєнним злочинцем Путіним.
Але на цьому подарунки для російського диктатора й закінчилися. Прокремлівські ЗМІ, висвітлюючи саміт за спущеними методичками, розсипаються в компліментах заходу, стверджують, яка це значна для всього світу подія. Заявляють, що Європаий Америка перелякані сидять в оціпенінні й не знають, що далі робити.
Насправді ж ефект від саміту БРІКС близький до нуля. Окрім вже згаданих прорахунків, Кремлю не вдалося схилити країни учасники навіть до мінімальної підтримки її в вторгнення в Україну. У підсумковій декларації, в пункті, який стосувався російсько-української війни країни-учасники погодилися лише на таке формулювання, де наголошується, що нам потрібен «справедливий мир відповідно до Статуту ООН, міжнародного права та резолюцій Генеральної Асамблеї ООН». А всі резолюції ООН, нагадаємо, засуджують російську аґресії в Україні.
Тож тональність декларації, загальна атмосфера саміту, розмови в клуарах чітко засвідчували, що не Путін тут є головною особою. А гість з Китаю Сі Цзіньпін. Голова КНР з перших хвилин зустріч поводився як справжній господар. Що в принципі й так було зрозумілим.
