З усього що залишиться від серпня:
це відчуття неначе гострий серпик.
Рибалки, як молільники; та ріки,
життєві справи, а також кармічні
метеоритів проблиски космічні
-та й тільки.
Залишмо серпень як важку валізу,
як дім із перехнябленим карнизом,
як цей тремтливий синій горизонт.
Нам буде легко – голіруч без нього
наш шлях, наш путь – повітряна дорога
-пирій, осот.
Та навіть в тім суцільному злиденстві
повітря доведеться перенести
серпневу в’язкість скинути як плащ
і відчувати сиротливим тілом
потоки прохолоди, що накрили
-твій яструбиний плач.
Та навіть в тій самотності серпневій,
в подібності у спільнокореневій,
доми й дими – антонівки й налив;
Сюрчать у передсмертності комахи,
банькаті оси диким медом пахнуть:
-рипить приплив.
Зі всього того – із нічних чувань,
із нагромаджень й болісних чекань
із тих космічних в небі перельотів:
чай з обліпихи – рукопис – ріка
і серпик місяця росте як ріг бика
-з гібіскусом навпроти.
І чутно як ворушиться твій світ,
як серпень йде з тобою слід у слід.
Несеш валізу – де її залишиш?
Нехай меди – загусли в щільниках,
нехай сліди ховаються в слідах.
-живеш і пишеш.
Ось ключ гусей над нами пролетить.
Ось змій повітряний у серпні лопотить,
так легко їм – Мій заріст як стерня
і дім мені літає біля серпня,
та з пирію передостиглі зерна
-зсипаються пів дня.
Знимка Антона Трофимова
24.08.2024