Серпнева елегія

З усього що залишиться від серпня:

це відчуття неначе гострий серпик.

Рибалки, як молільники; та ріки,

життєві справи, а також кармічні

метеоритів проблиски космічні

-та й тільки.

Залишмо серпень як важку валізу,

як дім із перехнябленим карнизом,

як цей тремтливий синій горизонт.

Нам буде легко – голіруч без нього

наш шлях, наш путь – повітряна дорога

-пирій, осот.

Та  навіть в тім суцільному злиденстві

повітря доведеться перенести

серпневу в’язкість скинути як плащ

і відчувати сиротливим тілом

потоки прохолоди, що накрили

-твій яструбиний плач.

Та навіть в тій самотності серпневій,

в подібності у спільнокореневій,

доми й дими – антонівки й налив;

Сюрчать у передсмертності комахи,

банькаті оси диким медом пахнуть:

-рипить приплив.

Зі всього того – із нічних чувань,

із нагромаджень й болісних чекань

із тих космічних в небі перельотів:

чай з обліпихи – рукопис – ріка

і серпик місяця росте як ріг бика

-з гібіскусом навпроти.

І чутно як ворушиться твій світ,

як серпень йде з тобою слід у слід.

Несеш валізу – де її залишиш?

Нехай меди – загусли в щільниках,

нехай сліди  ховаються в слідах.

-живеш і пишеш.

Ось ключ гусей над нами пролетить.

Ось змій повітряний у серпні лопотить,

так легко їм – Мій заріст як стерня

і дім мені літає біля серпня,

та з пирію передостиглі зерна

-зсипаються пів дня.

Знимка Антона Трофимова