Польща стоїть на порозі зміни влади. За результатами останніх виборів консервативна партія «Право і справедливість» мусить поступитися своїм місцем біля владного керма ліберальному альянсу на чолі з «Громадянською коаліцією».
Останні парламентські вибори в Польщі багато політологів назвало найдоленоснішими в Третій Речі Посполитій, якщо не враховувати виборів 1989 року, які власне й поклали початок новій Польщі – Польщі, яка зуміла безкровно здолати свій комуністичний режим і вирватися зі соціалістичного табору. Здавалося б, нині Польщі не потрібно нізвідки вириватися. Ну, не з Європейської ж Унії чи НАТО – двох організацій, які гарантують країні добробут і безпеку. Хіба що з певної нездорової тенденції популізму, яка врешті-решт могла б привести до такої собі «орбанізації». У будь-якому разі не варто одній політичній силі в демократичній країні занадто довго засиджуватися у владі, бо тоді країна волею-неволею втрачає засадничі риси демократії. «Право і справедливість» (ПіС), нагадаємо, перебуває при владі вісім років. Більшість поляків вирішили, що цього вже достатньо, навіть забагато. Своєрідна «електоральна революція» в Польщі й була спрямована на те, щоб зламати згадану тенденцію. Недарма електоральна фреквенція на виборах 15 жовтня була найбільшою за останні 30 років, сягнувши 74 відсотків.
Отже нагадаємо офіційні результати виборів, оголошені Національною виборчою комісією Польщі 17 жовтня. Урядова партія «Право і справедливість» під керівництвом віцепрем’єра Ярослава Качинського все ще залишається лідером електоральних симпатій. За неї проголосувало 35,38 відсотка поляків, які прийшли на виборчі дільниці.
У «Громадянської коаліції» (ГК) виборча підтримка сягнула 30,70% голосів. Виборчий блок «Третій шлях» (Trzecia Droga), сформований Польською селянською партією та партією Polska 2050, отримав 14,40% голосів, «Лівиця» – 8,6%.
За правопопулістську партію «Конфедерація» проголосувало 7,16% виборців. Ще зовсім недавно цій політичній силі, яка не криючись демонструвала свій євроскептицизм і українофобію, соціологи прогнозували результат удвічі вищий. На щастя, ці прогнози не збулися.
Експерти зразу ж трансформували ці відсотки у депутатські мандати. От що з цього вийшло. ПіС може розраховувати на 194 мандати у Сеймі з 460-ти. «Громадянська коаліція» займе 157 місць в сесійні залі, «Третій шлях» – 65, «Нова лівиця» – 26, «Конфедерація» – 18.
Тож опозиція здатна сформувати трипартійну коаліцію («Громадянська коаліція», «Третій шлях»,«Лівиця») у 248 мандатів. Для здобуття більшості було б достатньо й 231.
Опозиція також отримала більшість місць у Сенаті – менш важливій другій палаті парламенту. ПіС має і там найбільше представництво серед усіх партій – 34 сенатори. Проте опозиція, яка об’єдналася у групу «Сенатського пакту», провела до другої палати парламенту аж 66 своїх ставлеників.
Зразу ж по закриттю виборчих дільниць, щойно було оприлюднено перші результати екзитполу, лідер ГК, колишній прем’єр-міністр Польщі й експрезидент Європейської Ради Дональд Туск заявив: «Я знаю, що наші мрії були більш амбітними. І все ж вам кажу: я багато років був політиком, я був спортсменом. Але ніколи в житті я не був такий щасливий від того, що посів, здавалося б, друге місце. Польща перемогла. Перемогла демократія. Ми усунули їх від влади. І ніколи в житті я так не радів цьому другому місцю. Польща перемогла, демократія перемогла!»
Другому місцю в неділю ввечері дуже раділи в штабі партії Туска. Там святкували перемогу. Тим часом у штабі консервативної правлячої партії «Право і справедливість» загальний настрій був доволі пригніченим, і це чітко читалося на обличчі партійного лідера – експрем’єра, а нині віцепрем’єра Ярослава Качинського. Всі там розуміли, що незважаючи на перше місце, з владою доведеться розпрощатися.
Чого ж бракувало полякам під владою ПіС, чому вони вирішили таки змінити владу, окрім того, що, як вже було сказано, партія встигла набриднути за вісім років при владі? Принаймні в плані добробуту за урядування пісівців усе було більш-менш ок. Проте консерватори встигли наробити дуже багато помилок, не вловлюючи настроїв суспільства. Постійні сварки Варшави з Брюсселем теж не додавали партії популярності. Опозиція мали достатньо підстав, щоб критикувати владу. Наприклад, за зміну системи регулювання державного телебачення – влада почала підминати під себе польське інформаційне поле. Дуже зашкодила реноме правлячої партії судова реформа, яка зменшувала незалежність суддів. Нівроку підкосила рейтинги влади запроваджена 2021 року фактична заборона абортів. І ліберальній опозиції вистачило пообіцяти полякам виправити всі ці помилки консерваторів, аби перемогти.
Відразу після оголошення офіційних результатів опозиція звернулася до президента Анджея Дуди з проханням не зволікати зі зміною влади та швидко віддати ГК мандат на формування уряду. «Я терміново звертаюся до президента: люди чекають перших рішень, які є наслідком цих виборів», – заявив Дональд Туск у відеозверненні, яке поширив на своїй сторінці у Facebook. Він запевнив, що партії, які вийшли переможцями виборів, «перебувають у постійному контакті та готові взяти уряд у будь-який момент».
Схожі заяви пролунали з вуст і співголови «Третього шляху» Шимона Головні. Він висловив сподівання на почуття відповідальності президента Дуди. «Не чекайте, не вагайтеся і не показуйте свою впертість. Просто послухайте, що кажуть 74 відсотки поляків», – сказав Головня.
Тепер президент Дуда має скликати установчу сесію парламенту протягом 30 днів після виборів і надати комусь мандат на формування уряду. Сам глава держави, який є репрезентантом ПіС, звісно, не надто поспішає виконувати прохання опозиції. І найімовірніше, як прогнозують польські політологи, першим доручить формувати уряд своїм однопартійцям. Навіть незважаючи на апріорну провальність такої затії.
Заступник міністра культури та національної спадщини Польщі Ярослав Зеллін чітко заявив, що ПіС не має наміру нікому поступатися правом першою спробувати сформувати уряд. «Політичний звичай, створений після прийняття конституції 1997 року, полягає в тому, що президент доручає місію формування уряду переможній партії. Як визначити партію-переможницю? Це, звісно, партія, яка має перший результат на виборах, тобто “Право і справедливість”. Тож лідер ПіС призначить кандидата для прем'єр-міністра, який намагатиметься створити такий уряд більшості», – сказав Ярослав Зеллін, заступник голови Міністерства культури та національної спадщини, в етері Polskie Radio24.
Дійсно, в Польщі існує політична традиція надавати мандат спершу партії-лідерці. Але не існує законодавчого припису, який би змушував президента діяти саме так.
Польський політолог Антоні Дудек переконаний, що Дуда не відступить від цієї традиції, але зовсім не тому, що її дуже шанує, а лише щоб відтермінувати передачу влади. «Чому ПіС має відмовлятися від ще одного чи двох додаткових місяців при владі? Це дає її представникам час, щоб очистити, (...) знищити або приховати певні речі», – сказав Дудек польському інтернет-виданню Newsweek. Він теж висловив побоювання, що тривалий процес формування уряду може спричинити тижні нестабільності для Польщі.
Ймовірно, ПіС також сподівається за цей час відколоти від коаліції якусь частинку –наприклад, Польську селянську партію як більш консервативну і схильну до системних компромісів. Однак лідер цієї партії Владислав Косіняк-Камиш вже відкинув ймовірність перемовин про коаліцію з ПіС і наголосив, що виборці, які підтримали його партію, хочуть усунути консерваторів від влади.
Зрештою, й опозиція мала б ще провести коаліційні консультації, укласти домовленості, розподілити портфелі. І ось ще перемовини належним чином й не почалися, а вже надходять якісь тривожні звісточки. Наприклад, що нібито ГК і «Третій шлях» хочуть трипартійну коаліцію перетворити на двопартійну, виштовхавши з неї «Лівицю», а брак мандатів до більшості заповнити за рахунок перебіжчиків з інших партій.
Наскільки ці чутки відповідають дійсності – важко сказати. Радше ні, ніж так. Принаймні з офіційних представників партій ніхто таких заяв чи навіть натяків не робив. Що більше, речники ГК вже навіть заявляли, що для «Лівиці» попередньо зарезервовано два портфелі – міністра освіти та міністра інфраструктури й будівництва. Зрештою й більшість аналітиків схиляються до думки, що чутки про гру в «третій зайвий» не мають під собою жодних реальних підстав.
Для України ж головне, що нова урядова коаліція твердо налаштована на те, щоб підтримувати Україну у військовому й соціальному аспектах. Зрештою, цього вимагає й переважна більшість поляків. Згідно з результатами опитування громадської думки, проведеного компанією IPSOS, за подальшу активну підтримку України виступають 74% мешканців Польщі. При цьому найбільша кількість прихильників – серед електорату «Громадянської коаліції» (88%).
А от на пом’якшення позиції Польщі в питанні експорту українського зерна за нового уряду навряд чи варто сподіватися. Цього, найімовірніше, не дозволить Селянська партія, яка стане одним з учасників урядової коаліції. Але є надія, що тепер такі суперечки вирішуватимуться значно цивілізованіше, без демаршів і гнівних заяв.
Також для нас важливо, щоб Польща не сварилася з Європейською Унією, підважуючи єдність у цій організації. І за прем’єрства Туска всі тертя Варшави з Брюсселем точно припиняться.
