Зі смертю Євгена Прігожина досить швидко закінчить свій безславний шлях і його ПВК «Ваґнер». І сподіваємося, з імені видатного композитора злетить ця негативна асоціація.
Нещодавно українська фейсбучна спільнота аґресивно накинулася на відому диригентку Оксану Линів, яка вже кілька років славно репрезентує нашу країну в цілому світі. Критикам не сподобалося, що мисткиня з’явилася на публіці у футболці з написом Wagner Power і таким чином, нібито, рекламувала терористичне угрупування – ПВК «Ваґнер».
Нападники на пані Линів чомусь знехтували тим фактом, що усе цивілізоване людство ось уже два століття захоплюється талановитим німецьким композитором Ріхардом Ваґнером, на концерних майданчиках усього світу лунають його твори (тепер навіть у Ізраїлі, де композитор довгий час був заборонений). Знехтували й тією обставиною, що шанована українська диригентка вбрала цю футболку у Байройті, де проходив традиційний «Фестиваль Ваґнера».
Невже зграя найманців-людожерів цілковито перебила славу композитора-класика? Впевнений, що ні. Щобільше, все вказує на те, що вже за якийсь місяць-два від того негідного «Ваґнера», що ПВК, не залишиться жодного сліду й жодної згадки – ні доброї (винятково серед росіян), ні злої. Причому це сталося б у будь-якому випадку, не залежно від окремих інцидентів. Хоча, зрозуміло, що певна подія, яка трапилася в Росії цього тижня, значно прискорила процес.
Йдеться звісно про смерть засновника і голови ПВК «Ваґнер» Євгена Прігожина. Чи доречніше сказати про страту, публічну страту.
Про те, що Прігожин – «не жилєц», в Росії та й не тільки заговорили з того моменту, коли шеф Кремля Володимир Путін назвав його зрадником. Голова ПВК «Ваґнер» повів своїх бойовиків на Москву, назвавши це «Маршем справедливості». Цим він до дрискавки перелякав увесь російський істеблішмент, а найбільше самого «вождя», який був змушений терміново тікати з Москви на Валдай у свій глибинний бункер. Зрозуміло, що такого приниження Путін пробачити не міг, тож раніше чи пізніше мав помститися.
Щоправда більшість експертів, очікували, що помста Путіна не буде такою швидкою і не такою брутальною. Що Прігожина чи то напоять чаєм з полонію, чи то він потрапить у автокатастрофу, чи потоне десь під час морського купання, чи буде розгризений африканськими левами… Російські спецслужби мастаки на те, щоб вгадувати масу різних способів відправити ворога на той світ, умовно залишаючись «настамнєтамі». Утім Путін вирішив вчинити показове, хоч і безсудове аутодафе. І його можна по-своєму зрозуміти: треба було продемонструвати, хто тут «батя», і що «батя» ще здатен наводити порядок залізною рукою. Щоб відновити підточений «ваґнерівським» заколотом авторитет.
Залишимо за дужками питання про те, наскільки Путіну вдалося задумане. Зосередьмося на питанні про те, яка доля чекає на ПВК «Ваґнер» і його її бойовиків після смерті шефа. А доля, судячи з усього, виглядає непривабливо.
Передовсім треба звернути увагу на те, що руйнування бізнесової імперії Прігожина почалося фактично зразу ж після недовершеного путчу. Його позбавили державних підрядів і деяких інших бізнесів. Його найманцям стрімко урізали державне фінансування, яке за словами самого Путіна сягало сотень мільярдів рублів на рік. Саму ПВК почали краяти по частинах.
Ще зовні недавно в інформаційно-пропагандистському просторі Росії ширилася рекламна кампанія ПВК. Про «ваґнерівців» складали пісні, їх запрошували до шкіл і дитсадків розповідати про свої «подвиги», на російських телеканалах прославляли «героїчних захисників вітчизни». Політики мали за честь зазнимкуватися як не зі самим Прігожиним, то хоча б з кимось з бойовиків, чи, на крайній випадок, з «ваґнерівською» кувалдою. Нині ця ж машина пропаганди намагається все відіграти назад. «Ваґнерівці» тепер негідні зрадники, злодії, і вбивці. В російському етері про них можна згадувати винятково в негативному ключі. Їхні білборди заклеюють, ліквідовують офіси й центри рекрутування.
Щасливе життя «ваґнерівців» закінчилося навіть у Білорусі, куди їх запросив «бацька» Лукашенко. Табір ПВК «Ваґнер» під Осиповичами у Могильовській області демонтовують. Причому білоруська влада почала це робити ще з початку серпня. Тож у Мінську вже тоді знали напевно, що Прігожину не довго залишилося.
Паралельно відбувається явне зменшенні пропагандистських повідомлень у державних ЗМІ Білорусі про передачу найманцями ПВК «Ваґнер» «унікального бойового досвіду» тамтешній якій-не якій армії. «Після прибуття найманців до Білорусі та проведення перших занять пропаганда публікувала багато повідомлень на цю тему. Однак тепер ця тема фактично зійшла нанівець», – розповідає Telegram-канал «Беларускі Гаюн». Таким чином, можна спрогнозувати, що незабаром діяльність найманців ПВК «Ваґнер» буде цілковито згорнута на білоруській землі.
Я вже згадував, що ПВК «Ваґнер» зразу ж після закінчення бунту почали розпорошувати. Когось з бойовиків відправили до Білорусі, когось до Африки, когось переманили в регулярну російську армію, когось в інші ПВК. Легенда про те, що «ваґнерівці» залишатимуться вірними своєму босу не лише до смерті, а й після смерті, що вони безумовно жорстоко помстяться за його вбивство, власне легендою й виявилася. Не Менше, не більше. Бо не треба забувати, що це таки найманці, а найманці не воюють за честь, за славу, царя й батьківщину. Вони воюють за гроші. А всі ті відеоролики з погрозами «ваґнерівців» помститися – це, як кажуть у їхньому середовищі – «гнилі понти», блеф, театральщина.
То що, наразі залишається у, вибачте за тавтологію, залишків ПВК «Ваґнер»? Африка? Але й це ненадовго. Так, Прігожин зі своїми хлопцями стояв твердо на Чорному континенті. Він там проводив мільярдні оборудки, контролював багаті ресурси, влаштовував державні перевороти, витісняв західні впливи. Не дарма він з’явився навіть на саміті «Росія-Африка», який проходив наприкінці липня у Санкт-Петербурзі. Багато африканських лідерів вважало Прігожина посланцем Кремля, а «ваґнерівців» своїми захисниками.
Ще донедавна ПВК «Вагнер» відігравала важливу роль у просуванні російських інтересів на цьому континенті. Була потужним важелем в африканській політиці Володимира Путіна, Особовий склад компанії найманців задіяний у таких країнах, як Лівія, Судан, Малі, ЦАР, Мозамбік, Буркіна Фасо. А віднедавна, тобто з моменту путчу проти законно обраного президента Мохамеда Базума, російські найманці навідалися й до Ніґера.
Тепер ситуація радикально змінюватиметься, принаймні для ПВК «Ваґнер». Прігожинських бойовиків почали жорстко випихати з Африки. У кращому випадку їм пропонують перейти в іншу ПВК, наприклад ПВК «Редут» Міноборони Росії. Там вже на командних посадах працюють колишні «ваґнерівські» командири, зокрема відомі під позивними на «Сєдой» і «Хрусталь». А виконувати координуючу роль в Африці, замість Прігожина, буде, скоріш за все, генерал ГРУ Андрій Авер'янов. Не дарма ж його Путін представив делегаціям африканських країн на згаданому саміті «Росія-Африка». До речі, за словами журналіста-розслідувача і засновника проєкту Bellingcat Христо Грозєва, саме Авер'янов міг мати стосунок до ліквідації Пригожина.
Sic transit gloria mundi. Вже зовсім незабаром про ПВК «Ваґнер», яка наводила страх на цілий світ, ніхто й не згадає. А от слава композитора Ріхарда Ваґнера житиме у віках. Ми ще роками, десятиліттями, століттями наспівуватимемо чи насвистуватимемо його «Політ валькірій». І, переконаний, вже скоро це зроблять наші пілоти, які на F-16 атакуватимуть ворожі військові цілі, звільняючі наші терени від російських загарбників.
