Візит до Китаю якось неблаготворно вплинув на Емманюеля Макрона. Президент Франції став видавати дивні антиамериканські заяви та ще й підігрувати Пекіну, а отже опосередковано Москві.
Часами нам, українцям, важко зрозуміти Францію, електоральні настрої французів, заяви її політиків. От спершу нам здається, що все йде добре. До прикладу, на президентських виборах прокремлівську очільницю праворадикальної партії «Національне об'єднання» вже вдруге переміг тверезомислячий Емманюель Макрон. Він має всі підстави не любити Росію (як і та недолюблює його), бути відданим ідеї об’єднаної Європи, шанувати Сполучені Штати за гарантію безпеки, підтримувати Україну, яка власне й потерпає за свої проєвропейські устремління. Утім глава французької держави замість того, щоб дотримуватися цієї чіткої і виграшної лінії, вдається до якихось незрозумілих коливань. То він надзвонює Путіну, то сповільнює військову допомогу Україні, то заявляє про необхідність домовлятися.
Проте проходить певний час, і Макрона, як-то кажуть, попускає. Він знову генерує правильні меседжі, а головне – вдається до правильних дій. Чого лише вартує рішення Парижа першим надати Україні танки, хай навіть і колісні. Цей крок Парижа пробив дивну західну стриманість у наданні ЗСУ важкої бронетехніки й дав можливість Україні підготуватися до потужного контрнаступу.
Але от на початку квітня Макрон злітав до Пекіна. Побалакав там зі Сі Цзиньпінем, іншими китайськими керівниками. І знову його перемкнуло.
Ще не встиг французький президент повернутися додому з Китаю, як розлився суперечливими заявами. В інтерв’ю кільком західним виданням прямо в літаку дорогою додому він, зокрема, заявив, що Європейській Унії варто зменшувати залежність від Вашінґтона. Наполягав, щоб Європа загалом і Франція зокрема дотримувалися самостійної політики. Ми, мовляв, «не васали США», а союзники. Європа, за його словами, мусить наростити свою «стратегічну автономію».
Дистанціюватися від США Макрон хоче передусім у питанні Тайваню. «Не можна також допустити, щоб ЄУ була втягнута в протистояння між США та Китаєм через Тайвань. Європейці не можуть подолати кризу в Україні. Як тоді ми можемо робити заяви щодо Тайваню? Казати: стережіться, якщо ви зробите щось неправильне, ми будемо там? А от якщо ви хочете збільшити напругу – то це якраз спосіб зробити це», – зазначив Макрон в інтерв’ю.
Зауважили, так? Макрон у своїх висловлюваннях знову перейшов від істинного формулювання «війни Росії проти України» чи «російського вторгнення в Україну» до запровадженого Кремлем та його сателітами трактування тих кривавих подій як «української кризи».
Макрон висловив побоювання, що Європа стикається з великим ризиком потрапити в кризи, які «не є нашими». Він вважає, що це завадить їй побудувати свою стратегічну автономію. «Парадокс полягає в тому, що, охоплені панікою, ми вважаємо себе просто послідовниками Америки. Питання, на яке європейці повинні відповісти: чи в наших інтересах прискорити [кризу] на Тайвані? Ні. Гірше було б думати, що ми, європейці, повинні стати послідовниками цієї теми і взяти приклад з порядку денного США і надмірної реакції Китаю», – сказав він.
Ну, ок, Тайвань далеко, й хай він буде «чужою кризою». Хоча хотілося б з’ясувати в глави однієї з провідних індустріальних потуг світу: чи усвідомлює він глибину евентуальної світової економічної кризи, якщо лідер напівпровідникового виробництва – Тайвань – втратить державну незалежність? Адже тоді вже комуністичний Китай почне диктувати світові свої умови, помахуючи високотехнологічним кийком. А ще більше хотілося б почути відповідь Макрона на запитання, а наскільки своєю він вважає «українську кризу»? Чи не усвідомлює він, що такими заявами може підривати євроатлантичну єдність у справі військової підтримки України?
Так, ідея стратегічної автономії Європи має свій сенс. Задум Макрона полягає в тому, щоб Євроунія стала третьою незалежною суперсилою у світі? Чудово! Але в жодному разі цей задум не повинен перетворюватися на ідею анти-Америки. Європейці мали б уже чудово усвідомити, до чого призводить їхній ірраціональний антиамериканізм – лише до звитяги Кремля та проросійських сил у Європі. А врешті до руйнівних кривавих воєн.
То чи варто нам, українцям, непокоїтися з приводу контроверсійних заяв французького лідера? До певної міри. Деякі експерти у коментарі для інформаційної аґенції Bloomberg висловили думку, що Емманюель Макрон працює з китайською владою над секретним планом посадити Росію та Україну за стіл перемовин ще цього літа. Згідно з джерелами, знайомими з планами, Макрон доручив своєму зовнішньополітичному радникові Емманюелеві Бонне разом з міністром закордонних справ Китаю Ван І розробити рамки, які могли б бути використані як відправна точка для майбутніх переговорів між Москвою та Києвом.
І тут уже виникає питання, якими можуть бути ці попередні умови. Якщо йдеться про виведення російських військ з української території, як це передбачено в першому пункті «китайського мирного плану» – ну, тоді добре. Якщо ж йдеться про закріплення актуального статус-кво, «аби лише перестали стріляти», то тут нам з Макроном і Сі аж ніяк не по дорозі. Сподіваємося, що йдеться таки про перший варіант, з огляду на повідомленні Єлисейського палацу після телефонної розмови президентів Франції та України, що Макрон «обговорив з Володимиром Зеленським наступні кроки щодо організації мирного саміту».
