Друге оповідання Володимира Винниченка

 

Свій найперший творчий рік Володимир Винниченко завершив публікацією оповідання «Біля машини», яке побачило світ у грудневому числі «Кіевской Старины»¹ за 1902 рік. Писано воно було, вочевидь, улітку 1902 р., можливо, під час перебування автора в містечку Кодима Балтського повіту Подільської губернії [зараз — Подільського р-ну Одеської обл.], де він навчав грамоті дітей найбагатшого місцевого землевласника Костянтина Хоментовського і, не виключено, потайки займався політичним активізмом по лінії Революційної української партії.

 

Публікацію його першого (знаменитої «Сили і Краси», про яку ми писали раніше) й другого оповідань на сторінках журналу розділив один квартал 1902 року. А вже наступний рік Винниченко зустрічав у двох різних іпостасях. Для російської влади він усе ще числився військовослужбовцем, «вільноозначеним» (вольноопределяющимся) другого розряду, рядовим 5-го саперного батальйону 3-ої Саперної бригади Київського військового округу, а от у непублічній — підпільній — політичній сфері досяг непересічних результатів: очолив київську громаду РУП² і фактично тоді ж одразу ввійшов до її Закордонного комітету (Львів). Так чи інак, а дізнавшись від товариша з канцелярії роти про загрозу нового арешту, письменник (тоді, скоріше, політичний активіст передусім) дезертирував наприкінці зими 1903 р. і, з допомогою подружжя Андрія та Марії Лівицьких, нелегально перебрався до Львова, де став жити під іменем Зіновія Дедевича.

 

На літературній ниві за цілий 1902 рік Винниченко не тільки опублікував два свої найперші тексти, а й написав іще два — оповідання «Антрепренер Гаркун-Задунайський» та «Заручини», що побачать світ у 1903 та 1904 р. відповідно.

 

*   *   *

 

У першодруці твір зазнав значних цензурних втручань³. Із тексту вилучили велику сцену з фінальної суперечки селян-наймитів та економа про зароблені гроші, зокрема — дражливу для тодішнього політичного керівництва Російської імперії згадку про масові селянські заворушення в Костянтиноградському повіті Полтавської губернії [зараз — Харківщина] навесні 1902 р. Немає останньої і в російському перекладі (1913).

 

У наближеному до авторського задуму вигляді вперше опубліковано в австро-угорському Львові 1903 р. Згодом, готуючи до видання першу в Наддніпрянщині збірку короткої прози Винниченка, Сергій Єфремов у листі від 08.IX.1905 р. повідомляв автора: «Отсе свіжо одібрав я її [збірку оповідань, що її опублікували в київському видавництві «Вік»] з цензури, — нічого не викреслено, навіть “Біля машини” пройшло цілком…»

 

Побоювання щодо можливостей цензури вилучати текст оповідання через його проблемний характер супроводжувало історію публікації і в подальшому: «Першою книжкою малої серії [київського видавництва «Дзвін»] мало бути оповідання В. Винниченка “Біля машини”. Надсилаючи 15 березня 1912 р. авторові коректу разом з двома зразками титульної картки, видавець просив, щоб той їх не затримував, написав, який йому більше подобається, бо не хотів, щоб було шаблонне. Турбувався він і про те, щоб цензура не заборонила оповідання, просив трохи пом’якшити в тих місцях, які він позначив, бо “по теперішнім часам можуть архаровци і сконфіскувати”». Врешті-решт у цьому виданні зняли-таки згадку про полтавські селянські заворушення, хоча в іншому сцена збереглася повністю.

 

Повість видана в, найімовірніше, автоперекладі російською мовою — «У молотилки» (Москва, 1913).

 

В особовому фонді Володимира Винниченка Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського збережено автограф оповідання «Біля машини» (1902) і його копію з правками олівцем (Ф. 293, спр. 1–2).

 

*   *   *

 

Леся Українка у незавершеній статті «Винниченко» (1905?) вважала оповідання «сплошь бытовой картиной» і відзначила його яскравість і свіжість барв. На думку письменниці, «Біля машини» разом з оповіданнями «Контрасти» й «Голота» взаємно доповнюють одне одного: «Если помнит читатель, Біля машини” кончается советом временно побежденного “эконома” со своими товарищами по общественному классу, советом, очевидно, о том, какими мерами сломить вышедшую из повиновения чернь. Чем кончился этот совет, автор в этом разсказе не говорит. Но вот в “Контрастах” мы встречаем “чернь” уже в бродячем состоянии, на положении безработных».

 

У своїй рецензії на першу наддніпрянську збірку Винниченка (К, 1906) Іван Франко, зокрема, називав оповідання «чудовим нарисом», у якому вся глибінь та різнобарвність життя показані в його моментальнім знімку (Франко Ів. Новини нашої літератури. Володимир Винниченко. Краса і сила. Видавництво «Вік». У Києві 1906, стор. 411 // ЛНВ. — 1907. — Т. 38. — Кн. 4. — С. 139–141 (Новини нашої літератури)).

 

Невелика нотатка про оповідання з’являлася в «Українській Хаті», а також рецензії Л. Бурчака (Леоніда Абрамовича) для московського часопису «Украинская Жизнь»: «Як написане оповідання, говорити не доводиться, про це говорить вже саме прізвище автора…»

 

Радянська літературна критика порівнювала цей текст Винниченка з оповіданням Любові Яновської «Ідеальний батько» (1900), що має схожі теми: від опису роботи парової молотарки і до проблеми позашлюбних інтимних стосунків селянок та панів (Калениченко Н. Л. Українська проза початку XX ст. — К.: Наук. думка, 1964. — С. 221).

 

БІБЛІОГРАФІЯ

 

Прижиттєві видання

 

Биля машыны / В. Винниченко // Кіевская Старина. — 1902. — XII (Декабрь), т. 79, кн. 3. — С. 435–458.

 

Биля машыны / В. Винниченко. — К.: Типографія Императорскаго университета св. Владиміра Акц[ионер.] О-ва Н. Т. Корчак-Новицкаго, 1902. — 24 с.

Відбиток із журналу «Кіевская Старина» (Київ).

 

Біля машини // Повісти й оповідання / В. Винниченко і В. Деде [псевд.]. — [Львів]: Накладом Українсько-Руської Видавничої Спілки [Друкарня Наукового Товариства імені Шевченка. Під зарядом К. Беднарського], 1903. — С. 158—191. — (Літ. Наук. Б-ка Укр.-Руської Видавн. Спілки. Сер. 1; Ч[исло] 55).

 

Біля машини // Краса і Сила та инші оповідання. — У Київі: [Видавництво «Вік»] З Друкарні С. А. Борисова, 1906. —С. 268—298.

 

Біля машини. — [К.]: Дзвін. [Друк. Київ. 2-ої Артілі, 1912]. — 32 с. — (Вид-во «Дзвін»; № 1).

 

Біля машини: Оповіданє. — Скрентон, Па: Вид-во Просьвітної комісії Руського Народного Союза. З друк. «Народної волі», 1916. — 29, ³ с. – (Вид-во Просьвітної комісії Руського Народного Союза; Число 2).

 

Біля машини [Оповідання]. — Київ: «Дзвін», 1919. — 32 с.

 

Біля машини // Кузь та Грицунь; Промінь сонця; Біля машини. — Одеса : Вид. комісія при Од. укр. секретаріаті, 1919. — 36 с. — № 5.

Бібліографічна рідкість.

 

Біля машини // Твори : [в 11 т.]. Том перший. Краса і Сила та инші оповідання. — 3-тє вид. / [Передм. вид-ва] ; Обкл. Г. Нарбута. — Київ; [Відень]: «Дзвін» [Друк. Ігн. Штайнмана], 1919.

т. 1. Краса і Сила та инші оповідання. Обкл. Г. Нарбута. — Київ, “Дзвін”, 1919. 259 ¹ с.

 

Біля машини // Оповідання. — К.: Держ. Вид-во. 2-а Рад. друк., [1920]. — 126 с.: портр. — (Універсальна Б-ка; № 4)

Бібліографічна рідкість.

 

Біля машини // Твори : оповідання : [в 8 т.]. — Харків ; Київ : Рух, 1923—1928.

Т. 1, кн. 2 : Голота; Біля машини; Мнімий господін. — 1923. — 211, ⁴ с.

 

Біля машини // Вибрані твори : [у 2 кн.] / ред. і передм. А. Ніковського. — Київ : Час, 1926. — (Бібліотека «Час»).

Вибрані твори. Кн. 1. / ред. і передм. А. Ніковського. — Київ : Час, 1926. — 208 с. : портр.

 

Біля машини // Твори, т. 1, кн. 2. Оповідання. До друку зібрав Т. Черкаський. 2 вид. — Харків: “Рух”, 1926. — С. 225—432.

 

Біля машини [Оповідання]. — Харків: “Рух”, 1927. — 32 с.

 

Біля машини // Вибрані твори / вибір і вступна стаття О. Гермайзе. — К.; Харків, Книгоспілка, 1927. — XXXVIII, 255, ¹ с. : портр. — (Літературна бібліотека).

 

Біля машини. Оповідання (Уривок) // Якимчук. Широким кроком; читанка для дорослих. Вид. 2. — Харків: ДВУ, 1928. — С. 86—87.

 

Біля машини // Твори : [у 23 т.]. — 2-ге вид. — Київ : Рух. — 1928—1930.

Т. 1 : Оповідання : Краса і сила; Заручини; Контрасти; Антрепреньор; Гаркун-Задунайський; Голота; Біля машини; «Мнімий господін». – 1928. – 403 с.

 

Біля машини // Вибрані твори. Вибір і вступна стаття О. Гермайзе (Літературна бібліотека). Вид. 2. — Харків: Книгоспілка, 1929. — 238 с.

 

Біля машини // Вибрані твори / В. Винниченко ; за ред. О. Олексієва. — Харків : Держ. вид-во України, 1929. — 376 с.

Оповідання включене в тематичну групу «Наймити-заробітчани».

 

Біля машини та інші оповідання / обкл. худож. П. Дейнеки. — Харків ; Київ : Книгоспілка, 1930. — 111, ¹ с. — (Бібліотека для всіх).

 

Біля машини // Твори : [у 23 т.]. — 3-тє вид. — Київ ; Харків : Книгоспілка ; Рух, 1930—1931.

Т. 1 : Краса і сила; Заручини; Контрасти; Антрепреньор Гаркун-Задунайський; Голота; Біля машини; «Мнімий господин» : оповідання. — 1930. — 403 с.

 

Біля машини // Вибрані твори. — Харків, “Література і мистецтво”, 1931. — 288 с.

 

Біля машини // Твори : [у 2 т.] / вид. до друку підгот. автор. – Харків : Рух, 1931– 1932.

Т. 1 : Оповідання. – 1931. – 389 с

 

Біля машини / В. Винниченко. — Харків : Література і мистецтво, 1932. — 40 с. — (Масова художня бібліотечка).

 

Найважливіші посмертні

 

Винниченко В. Оповідання / Володимир Винниченко ; Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка Нац. акад. наук України, Українська Вільна Академія Наук у США. – Київ : «Сакцент плюс», 2015. – 797 с. : портр. – (Програма «Українська книга»).

 

Винниченко, Володимир. Проза ; Оповідання / Володимир Винниченко ; [упоряд., прим. та комент. С. Гальченка, Т. Маслянчук] ; Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка, НАН України, Укр. Вільна Акад. Наук у США. – Київ: Сакцент Плюс, 2016. – 775 с

 

Переклади

 

У молотилки // Собрание сочинений, т. 3. Рассказы. Перевод с украинского. — Москва, Московское кн-во, 1913. — 305 с.

Перевидання 1916 р.

 

_____________________

¹ Загалом у журналі буде опубліковано шість Винниченкових творів: «Краса і Сила» та «Біля машини» в 1902 р., «Антрепренер Гаркун-Задунайський» в 1903 р., «Контрасти» в 1904 р., «Голота» й «Мнімий господін» в 1905 р.

² Солдатенко В., Кривошея В. Революційна українська партія // Віче. — 1998. — № 1. — С. 128—140.

³ Ми їх відновлюємо за хронологічно найближчою повною публікацією 1906 р.

Миронець Н. Епістолярні джерела про становлення і початок діяльності видавництва «Дзвін» (1907—1916 роки) / Н. Миронець // Сіверянський літопис. — 2015. — №  4. — С. 191.

Певно цього не знаємо. Деякі російські переклади Винниченкових творів виконувала зокрема його дружина Розалія Ліфшиц(ь).

Статтю писано російською мовою. Цитуємо за вид.: [Винниченко] // Леся Українка. Повне академічне зібрання творів: у 14 томах. Том 7. Літературно-критичні та публіцистичні статті / ред. В. Агеєва; передм. М. Моклиця; упоряд., комент. М. Моклиця, Н. Колошук, Т. Левчук. — Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2021. — С. 231–262.

П. Б. В. Винниченко. Біля машини (Оповідання). Київ, 1912 / [Павло Богацький] // Українська Хата. — 1912. — VI. — С. 366.

Бурчак Л. Біля машини // Украинская Жизнь. — 1915. — VIII–IX; No. 8–9. — С. 149–150.

 

10.03.2023