Керівник Львівської ОВА Максим Козицький виступив з ініціативою переіменування вулиці імені Володимира Винниченка, на якій власне і розташовується ця ОВА.
"Винниченко – історична постать, яка не підпала під декомунізацію, адже досі не внесена в перелік перейменувань Українського інституту національної памʼяті. Однак багато істориків наголошують, що він прихильник автономії України у складі Росії; критикував політиків-самостійників, зокрема Миколу Міхновського; неодноразово конфліктував зі Симоном Петлюрою щодо самостійництва; був відвертим противником створення української армії; був переконаним комуністом і навіть організував у Відні закордонну групу українських комуністів; після того, як більшовики окупували Україну, активно співпрацював з московською владою, навіть будучи за кордоном; його утопічні заклики до московської влади щодо українізації та літературний спадок є неспівставними з тією шкодою, якої він заподіяв українській державності в період Перших Визвольних Змагань", – написав Максим Козицький у своїх соцмережах.
Також він додав, що назви вулиць – це ідеологічні маркери, що формують свідомість поколінь, і ми не можемо "допускати далі існування тих, які вшановують ворогів української державності та колаборантів". Тому пропонує львів’янам назвати варіанти, як краще перейменувати цю вулицю.
У коментарях чимало людей погоджується з Максимом Козицьким, називаючи Винниченка "сумнівним" чи "антидержавником". Але є й не менше критики, оскільки під критерії, написані головою Львівської ОВА, може потрапити, наприклад, Михайло Грушевський.
Володимир Кирилович Винниченко – одна з найяскравіших і водночас найскладніших постатей української історії початку ХХ століття. Письменник, драматург, художник, політичний діяч – все це про Винниченка, який залишив значний слід в українській літературі та у боротьбі за українську державність. Проте політичні погляди, компроміси з комунізмом і в підсумку еміграція роблять його неоднозначною постаттю в українській історії.
У Львові вулиця імені Володимира Винниченка розташована в історичному центрі міста. Її довжина – близько 700 метрів. Тягнеться від площі Соборної, пролягає через площу Митну, оминає скверик "На Валах" із пам’ятником В’ячеславу Чорноволу й закінчується аж на стику з вул. Максима Кривоноса.
Перша задокументована назва цієї вулиці – "Широка за бернардинами" або "Бернардинська". Так її називали 500 років тому. Бо тоді вона пролягала паралельно до східного муру Бернардинського монастиря. На початку ХІХ століття її називали Панська вища, бо тут був Палац губернаторів, намісників Королівства Галичини та Володимирії, а вулиця стрімко піднімалася і вела догори на Високий замок. Та вже у 1871 році завдяки впливам польської аристократії в австрійському Львові цю вулицю перейменували на честь польського полководця Стефана Чарнецького. З окупацією Галичини Радянським Союзом вулиця пів століття називалася Радянська. Та у 1992 році з появою незалежної України рішенням місцевих депутатів її перейменували на вул. Володимира Винниченка.
Максим Козицький, окрім того, що започаткував громадську дискусію на тему доцільності існування у Львові вулиці Володимира Винниченка, ще й написав відповідне звернення до Львівської міськради, бо саме депутати ЛМР мають повноваження для перейменування вулиць у місті.
17.04.2025