Ніхто не очікував, що слова Ольги Токарчук, висловлені на фестивалі «Гори літератури», викличуть таку бурю у соцмережах. В інтерв’ю Єжи Сосновському письменниця сказала, що «література не для ідіотів», що вона зовсім не хоче, щоб її книжки «потрапили під стріху», адже читання літератури вимагає компетентності та чуйності. І почалося: нобелістку звинуватили, що вона ображає нечитальний нарід, що цими словами вона зневажає і кривдить. Ким є ідіоти? Чи це, часом, не ті, що не захоплюються «Емпузіоном»? І чи справді новий роман Токарчук вимагає аж такого високого рівня компетентності, щоби зрозуміти його?
Стрімкість атаки на Ольгу Токарчук викликана також тим, що з часів присудження Нобеля вона була оточена обожненням, а в Польщі кожне надмірне обожнення швидко закінчується скиданням з п’єдесталу. Надто велике захоплення викликає бажання, щоб врешті можна було цей ідеал замурзати. Може, хвилі захоплення її новою книжкою підготували ґрунт на жорстку критику самої особи. Але тим, хто не користується фейсбуком і твіттером, важко було зрозуміти динаміку цієї бурі – коли одні нападали на нобелістку, інші нападали на нападників.
Чому кожен користувач FB чи TT чув себе зобов'язаним взяти в ній участь? Отож, так працюють алгоритми, які мають спричинити те, щоби користувачі соціальних мереж входили у взаємодії, а емоції наростали. Алгоритм, як показав у своєму розслідуванні The Wall Street Journal, просуває контент, який розбурхує суперечки, сприяє нападкам і колективним атакам, підсовує його користувачам, які несвідомо стають інструментом для збільшення охоплення.
Як зауважив Даріуш Четковський (на Polityka.pl), зовсім не треба бути належно підготовленим до контакту з літературою: «Щоб читати літературу, не треба спочатку перепливти море знань, оминути засідки уроків та іспитів – направду, для цього вистарчить хотіти замочити свої стопи у творі». Публíка навколо слів Токарчук не переросла (принаймні наразі) в дискусію ані про читання, ані про освіту. А це було би її єдиним добрим результатом.
29.07.2022