Думки росіян про те, що для Росії зараз важливіше — продовжувати воєнні дії в Україні чи вести мирні переговори, розділилися порівну: 44% на 44%, свідчать результати проведеного наприкінці червня (до 22.06.2022) закритого опитування ВЦИОМ на замовлення адміністрації президента РФ, результатами якого тепер диспонує видання The Bell; раніше Meduza вже була оприлюднила частину результатів цього опитування (що тезу про необхідність продовження підтримують лиш 57% росіян), нині ж джерела у владі злили в медіа більше даних цього опитування.
Новоопубліковані дані дають змогу зробити генерально кілька висновків:
про те, що є розкол між поколіннями в питанні підтримки війни;
про те, що рівень підтримки війни суттєво залежить від того, як запитати про неї;
про те, що багатші прихильніші до війни, ніж бідніші;
про те, в російських столицях (і у Москві, і у Санкт-Петербурзі) більше хочуть миру, а не війни;
про те, що телеаудиторія хоче війни, а інтернет-юзери — миру.
Знаковими, на думку незалежного соціолога Алєксандра Прокопенка, є сильні мирні настрої серед молодих людей. Можна припустити, що мобілізація з такою часткою незадоволеної молоді може призвести до різних форм масової незгоди зі "спеціальною військовою операцією". Це дуже важливо, оскільки стабільність і стійкість старіючих автократичних режимів багато в чому залежить саме від підтримки з боку молоді.
Дані в розрізі медіаспоживання не дивні, але насторожливі: вони можуть лягти в основу подальших посилень в інтернеті, аж до блокування ютубу.
Мирні переговори vs продовження війни
Отже, якщо ставити питання альтернативами: що важливіше – продовжувати воєнні (чи військові – російська мова не розрізняє цих понять) дії чи провадити мирні переговори, то громадська опінія ремісує між ними.
Але при цьому якщо молодь становчо висловлюється за мирну альтернативу (79%), то старша когорта радше хоче продовження військових дій (57%).
Мирні переговори з порівняно великою перевагою — 47% vs 37% — підтримують лише у Москві та Санкт-Петербурзі. У містах-мільйонниках розрив менший (46% vs 44%), середніх містах і селах голоси розподілилися майже порівну, а у крупних, але немільйонних містах перемогла опція війни (50% vs 36%).
Бойові дії негайно припинити чи продовжувати
Підтримка війни зростає, якщо питання переформулювати: «Одні вважають, що бойові дії в Україні необхідно зупинити якнайшвидше. Інші вважають, що бойові дії зараз не слід зупиняти. Яка точка зору вам ближча — перша чи друга?», тоді більшість (57%) вже за продовження війни (за негайне припинення бойових дій — 30%, решта — важко відповісти). При цьому ця більшість формується зі старших поколінь:
у віковій групі 18–24 роки за припинення війни виступають 56%, а за продовження — 19%;
серед росіян 25–34 років — відповідно 43% і 41%;
натомість серед старших респондентів (60 і більше років) проти припинення висловилися 72%.
Серед активних користувачів інтернету за закінчення бойових дій виступають 47% респондентів, а за продовження — 35%;
серед телеаудиторії ситуація протилежна — відповідно 22% і 68%.
Ставлення до "спеціальної військової операції в Україні"
Ще більше позитивних відповідей було, коли спитали "Як ви загалом ставитеся до спеціальної військової операції в Україні": 68% опитаних відповіли "позитивно" (і це найвищий, починаючи з лютого, відсоток), 18% — "негативно" (в лютому було 27%), 5% — "байдуже", решта — "важко відповісти".
Підтримка "спеціальної військової операції"
А найбільше позитивних відповідей, якщо спитати про підтримку "спеціальної військової операції", — 70%. Частка же тих, хто не підтримує "СВО", становила 17% (25 лютого їх було 25%). При цьому підтримка "СВО" переважає у всіх вікових групах, хоч у зовсім різних пропорціях.
Серед активних користувачів інтернету підтримують війну 45%; серед активних телеглядачів — 81%.
Здавалося, що серед матеріально забезпечених мало би бути більше інтернет-юзерів — а відповідно, менша підтримка війни. А виявляється навпаки: підтримка війни зростає в міру зростання матеріального становища (можливо, фактор біднішої молоді):
75% — серед тих, хто оцінює його як добре,
71% — серед тих, хто оцінює його як середнє,
61% — серед тих, хто оцінює його як погане.
Питання консолідації навколо вождя
Але рівень підтримки можна підняти не тільки найвище, а й щонайвище, якщо спитати так: "Дехто вважає, що в умовах економічних та гуманітарних санкцій, оголошених Заходом проти Росії, необхідно об'єднатися навколо президента, підтримувати його, навіть якщо не в усьому з ним згоден. Інші вважають, що навіть за умов санкцій немає необхідності об'єднуватися навколо президента та підтримувати його. А як вважаєте ви?"
75% за консолідацію навколо лідера. Соціолог Григорій Юдін пояснює, що це питання з розряду плебісцитарних: такі питання сприймаються респондентами як вимога підтримки. Відповіді на це питання відбивають те, наскільки сильним є панування монарха з погляду підвладних.
Але це питання ставили двічі: наприкінці квітня та наприкінці червня. Частка згодних із необхідністю згуртуватися навколо президента знизилася за цей час із 81% до 75%. Частка тих, хто вважає, що такої потреби немає, зросла з 12% до 17% — на 5%.
Це ще не все: у наймолодшій групі, від 18 до 24 років, частка тих, хто не вважає за потрібне об'єднуватися навколо президента, зросла з квітня по червень на 24 відсотки — до 43%.
У групі 25–34 роки вона ця зросла на 7 відсотків — до 26%.
У групі 35–44 роки – на 5 п.п., до 19%.
В інших вікових групах (45 років і старші) значних зрушень із цього питання немає — понад 80% вважають, що об'єднуватися навколо лідера держави треба.
Російські правила
Запитували соціологи і про цінності: «За якими правилами має жити Росія?»
87% — рівень щонайвищий — вважають, що за своїми правилами, незважаючи на країни Заходу;
4% — що за правилами західних країн, навіть якщо для цього доведеться поступитися якимись своїми правилами.
Дисклеймер
Соціолог Григорій Юдін:
19.07.2022"Результати опитувань сприймаються людьми як вираження волі народу, тому ВЦИОМ показуватиме ті результати, які зміцнюють позицію його замовника, а ті, які замовнику невигідні, показувати [навіть замовнику] не буде.
Росіяни загалом вважають, що опитування проводить держава, і тому відповідають належним чином. Величезна більшість не потрапляє в опитування — і ВЦИОМ (як і інші полстери) про це не говорить, не повідомляючи рівень невідповідей. Щодо тих, хто погоджується відповісти, то в умовах війни, звичайно, тиск ще сильніший. Люди чудово відчувають атмосферу — прямі питання про "підтримку" сприймаються як вимога виявити лояльність. ВЦИОМ теж поінформований про це, і тому ставить також непрямі питання — наприклад, питання про те, який сценарій респонденти вважали б сприятливішим зараз. Такі питання створюють менше тиску, дають більш проблематичні відповіді, і тому ВЦИОМ їх не публікує".