Україна може незабаром втратити вірного соратника у вищій лізі міжнародної політики. Дамокловим мечем нависла демісія над головою британського прем’єра Бориса Джонсона. А всьому виною його весела натура, яка спонукає до гучних вечірок навіть у часи локдавну.
«God Save the Queen! Боже, бережи королеву!» Останніми днями можна було прочитати такі статуси у тисяч українських користувачів соцмереж. Так українці дякували Великій Британії за військову допомогу, за потужну підтримку нашої держави на тлі російської аґресії.
Хоча насправді треба було восхваляти не монархиню, а передовсім британського прем’єр-міністра Бориса Джонсона. Саме цей гіперактивний екстраординарний політик, імідж котрого зовсім не пасує до лідера консерваторів, став головним генератором небаченої досі британської підтримки Україні. Зрештою свою вдячність Джонсонові українці змогли висловити під час його нещодавнього візиту до України.
Та чи довго ще зможе наш друг Борис Джонсон залишатися на своїй посаді. Буквально за кілька днів до українського візиту британського прем’єра крісло під ним захиталося з неймовірною силою. 31 січня у Палаті громад парламенту в Лондоні розглядалося питання про так званий «паті-ґейт» Бориса Джонсона.
Варто зазначити – ще наприкінці минулого року британські журналісти з'ясували, що під час карантину на Давнінг-стріт відбулося кілька вечірок. І це в той час, коли такі збори були суворо заборонені. Зокрема стало відомо, що група працівників уряду вітала Джонсона з днем народження і навіть подарувала йому святковий торт.
У парламенті було вирішено створити комісію з розслідування цих інцидентів, яку очолила чиновниця британського уряду Сью Ґрей. Її доповідь про розслідування участі прем'єр-міністра в гучних світських вечірках, які відбувалися мало того, що у розпал пандемії, то ще й в урядовій резиденції, і стала центральною подією засідання 31 січня. Комісія пані Ґрей перевірила 16 заходів на Давнінг-стріт і дійшла висновку, що деякі з них були неприпустимі, оскільки проводилися під час суворої заборони для британців збиратися навіть у своїх будинках. Крім того, повідомила пані Ґрей, вона виявила на три заходи більше, ніж було відомо раніше. Тож вона дійшла висновку, що працівники апарату прем'єр-міністра та уряду дійсно іґнорували ними ж встановлені антиковідні обмеження.
У парламенті гучно залунали голоси за демісію Джонсона. Передовсім піти у відставку прем’єра закликав його головний політичний опонент, лідер фракції лейбористів Кір Стармер. Він заявив, що Джонсон «постійно порушував правила», «тримав усіх за дурнів» і що прем'єр «не відповідає посаді». «Вечірка закінчилася, пане прем'єр-міністре. Залишається тільки одне питання: чи викине його громадськість Британії, чи викине його власна партія, чи він вчинить гідно і подасть до демісії сам», – гнівно проголосив лідер лейбористів.
Кір Стармер
Це б ще нічого, але проти Джонсона виступили й представники його ж партії. Причому на чолі фронди стала його попередниця на посаді прем’єр-міністра Тереза Мей. Вона заявила, що британська громадськість «мала право очікувати, що прем'єр-міністр шанує правила та розуміє їхнє значення». Покликаючись на звіт, який чітко засвідчує, що представники Давнінг-стріт порушували правила, Мей атакувала Джонсона болючими запитаннями: «Може, Ви не читали ці правила? Чи читали, але не розуміли, що вони означають? Чи ваше оточення не читало правил? Чи воно вважало, що правила не стосуються Давнінг-стріт, 10? Що з цього правильно?».
Що міг відповісти бідолашний Джонсон. У своєму виступі він передовсім попросив вибачення в своїх однопартійців, депутатів та всіх британців. «Я хочу перепроситися. Я розумію, як люди зляться на мене та уряд, яким я керую, коли думають, що на самій Давнінг-стріт правила не дотримуються належним чином людьми, які й встановлюють ці правила. Я не можу передбачати висновки розслідування, але я вже знаю достатньо, щоб сказати, що в деяких питаннях ми чинили просто неправильно. І я повинен взяти відповідальність на себе», – скрушно промовив керівник британського уряду.
Проте подавати до демісії Джонсон категорично відмовився. Що більше, він пішов у контратаку на своїх критиків, заявивши, що британський парламент має набагато важливіші проблеми, ніж намагатися прибрати його з посади. Зокрема, пояснив політик, парламентарі могли б зайнятися «протидією російській аґресії», а не роздмухувати скандали всередині країни.
І, звісно, до певної міри Джонсон має рацію. У цьому контексті пригадалася історія-апокриф, присвячена штурму Константинополя військами султана Османської імперії Мехмеда II Завойовника 1453 року. У ті драматичні дні, коли фактично вирішувалася доля Візантійської імперії, її лідери замість зміцнювати оборону міста, формувати загони ополчення, підбадьорювати їх, вели теологічні дискусії… про статеву приналежність янголів. Були вони чоловічої статі, жіночої чи безстатевими? Через кілька днів місто було захоплене, храми поруйновано, ледь не все населення перебито.
Нині загроза для всієї Європи виходить з Росії. І британський прем’єр фактично став у аванґарді спротиву кремлівським аґресорам. Його міністри здійснюють турне західними столицями, аби організувати стійку підтримку Україні та зупинити завойовницькі плани Росії. До Києва один за одним прибувають із Лондона військово-транспортні літаки з оборонною зброєю для української армії. Джонсон виступив за створення нового альянсу Україна-Польща-Велика Британія, де б пріоритетними були питання спільної безпеки (зокрема й енергетичної), торгівлі та інвестицій. Британський уряд запроваджує нові санкції проти російських олігархів з близького кола Володимира Путіна, зокрема й проти їхніх активів у Об’єднаному Королівстві…
Чи реальна таки демісія Джонсона? Навіть дуже. Попри те, що порушення британського прем’єра за українськими мірками виглядає доволі сміховинно. Відставки Джонсона вимагає переважна більшість британців, про що свідчить свіжа соціологія. Наприклад, згідно з опитуванням Центру соціологічних досліджень YouGov, 63 відсотки британських респондентів виступають за усунення його від влади. Тих, хто пробачив Джонсону його негідну поведінку та вважає, що він має таки залишитися на посаді, – лише 26 відсотків опитаних. Причому навіть у середовищі виборців Консервативної партії набралося аж 38% тих, хто виступає за відставку Джонсона. Щоправда, 51% прихильників торі вважають за краще залишити Джонсона на посаді.
Нам, українцям, було б, звісно, прикро, якби нашого друга Джонсона таки скинули з посади. Утім робити трагедії з цього не варто. Чому? Бо навряд чи британська підтримка України після цього зменшилася б. Так, Джонсон розкрутив маховик цієї підтримки, але зупинити його навряд чи кому вдасться найближчим часом.
Пам’ятаєте крилату фразу колишнього російського президента Бориса Єльцина, сказану ще 25 років тому: «Прокинувся зранку – подумай, що ти зробив для України». Тепер вона стала топовою в британському політикумі. Лейбористи закидають торі, що ті недостатньо допомагають Україні. Ті відповідають, що ви, мовляв, узагалі виступали проти антикремлівських санкцій. Лейбористи каються й самі висловлюють готовність працювати на благо України. Потім вони всі разом закидають шотландцям, що ті, мовляв, думають лише про те, як би сепаруватися, а мали б думати про Україну. Шотландці заперечують… Тощо, тощо, тощо.
Києву головне тепер не впустити шанс, створений цим проукраїнським трендом в Об’єднаному Королівстві.
