Інтендант фестивалю «Musikfestspielen Königswinkel 2021» Флоріан Цвіпф-Цахаріа підніс ваґнеріанцям світу несподіваний дарунок. Центральною подією нової концертної серії «Königswinkel Klassik», що провадиться вперше під патронатом федерального міністра економічного розвитку Баварії мецената Ґерда Мюллера і Königswinkel-Kultur GmbH, стала поновлена історична версія «Трістана і Ізольди» німецького режисера Герберта Адлера з найкращими ваґнерівськими солістами (поновлена версія вистави на фестивалі Ріхарда Ваґнера у Вельсі (2013, Австрія). Сюрприз полягав в участі Київського симфонічного оркестру (Kyiv Symphony Orchestra) під батутою видатного німецького диригента Лотара Заґрозека.
Давно омріяний вектор розвитку фестивалю Königswinkel у бік класичної музики здійснився у 2021 році і, як зауважив Флоріан Цвіпф-Цахаріа, «нарешті класична музика озвучила неповторну атмосферу ексклюзивного архітектурного ансамблю «Фестшпільгаус Нойшванштайн» і унікальні ландшафти навколо нього» (від. ред. – «Фестшпільгаус Нойшванштайн» імітує зовнішні контури Фестшпільгаусу в Байройті).
Театр невипадково носить ім’я Людвіга ІІ Баварського, адже до відкриття Фестшпільгаусу 7 квітня 2000 року була приурочена прем’єра мюзиклу «Людвіг II – туга за раєм» Франца Гуммеля (музика), Стефана Барбаріно (текст і режисер) і Гайнца Гаузера (сценографія, дизайн). Цей мюзикл здобув всесвітню славу. Влітку 2019 року студенти Музичної академії Людвіга у Фюссені (Ludwigs Musical Academy) поставили ще один всесвітньо відомий мюзикл сера Ендрю Ллойда Веббера з текстами Т. С. Еліота «Коти» – потужний маркетинговий проєкт, котрий почав притягувати ще більше туристів і меломанів до мальовничого містечка Баварії. З живописного узбережжя озера Форгензее відкриваються фантастичні краєвиди на дві казкові споруди: з одного боку озера – на замок Нойшванштайн, з другого – на Фестшпільгаус Нойшванштайн. Визнаний одним з найкрасивіших театрів Європи, у наступному році Фестшпільгаус святкуватиме 20-річчя.
Musiktheater Füssen © Memorino – wikipedia.de
Збагачення фестивальної програми постановками музичних драм Ваґнера обіцяє грандіозні, і не лише туристичні і меломанські перспективи розвитку «Musikfestspielen Königswinkel». Цей фестиваль підтримує співпрацю зі всесвітньо відомим фестивалем Ріхарда Ваґнера у Вельсі, діючим керівником якого є Ренат Допплер. Інтендант фестивалю у Фюссені Флоріан Цвіпф-Цахарія планував розширити фестиваль до 175-го ювілею короля Людвіга II. Але пандемія змусила відкласти усі проєкти. Виступи, заплановані на 2020 рік, були перенесені на цей рік. Подальша небезпека розповсюдження Covid19 для іноземних артистів знову спричинила повну заміну складу вокалістів. Проте, як зауважив Флоріан Цвіпф-Цахаріа, у складі залишився його перший обраний диригент Лотар Заґрозек (від ред. – Цвіпф-Цахарія: Zagrosek war als Dirigent die erste Wahl), якому інтендант не втомлювався висловлювати особливу подяку на прес-конференціях і святковому відкритті фестивалю. Один з небагатьох, запланованих на 2020 рік учасників «Musikfestspielen Königswinkel», диригент світової слави у найкоротші терміни взяв на себе обов’язки музичного керівника постановки «Трістан і Ізольда». Ми отримали досвідченого Ваґнерівського експерта, якого журнал Opernwelt тричі відзначав почесним званням «Диригент року», підкреслив під час зустрічі Цвіпф-Цахаріа Його асистентом виступив відомий в Україні і Німеччині молодий білоруський диригент Віталій Алексейонок, котрий якісно підготував музикантів Kyiv Symphony Orchestra до виступу в Баварії. Перед поїздкою на фестиваль у Києві він здійснив концертну прем’єру «Трістана і Ізольди» зі солістами з України, блискавично організовану командою директорів оркестру Анною Ставіченко і Любов’ю Морозовою.
Фестиваль «Königswinkel Klassik» став своєрідним «фестивалем у фестивалі», котрий мала би продовжити «Різдвяна історія» Карла Орфа (12 грудня), вечір танцю з Баварським юніор-балетом Мюнхена (28 грудня, Junior Ballett München, Bosl-Фундація) та Молодіжним оркестром Attacca (від Баварського державного оркестру) під керівництвом Аллана Бергіуса і піаністкою вірменського походження Маргаритою Оганесян. «Різдвяну історію» Карла Орфа відмінили у зв’язку з новими пандемійними обмеженнями, але наступний «Musikfestspielen Königswinkel» планується на осінь 2022 року.
Під час зустрічей і переписки з інтендантом фестивалю і диригентом Лотаром Заґрозеком центральним предметом наших бесід стала участь Kyiv Symphony Orchestra у цьому непересічному фестивалі, присвяченому Людвігу ІІ Баварському. Виконувати музичні драми Ріхарда Ваґнера майже вдома у Короля (баварці з любов’ю називають Людвіга ІІ нашим казковим Королем– unser Märchenkönig), котрий ініціював і залишив після себе фантастичні артефакти – замки з розписами сцен з «Трістана та Ізольди», «Тангейзера», «Лоенгріна», оповиті музичною аурою великого міфотворця Gesamtkunstwerk – хвилююча місія і висока відповідальність.
Фото https://www.musikfestspiele-koenigswinkel.de/tristan-isolde-2021/
Детальному інтерв’ю з диригентом постановки «Трістан і Ізольда» Лотаром Заґрозеком передував бліц-мітинг з головним ініціатором і директором фестивалю Флоріаном Цвіпф-Цахаріа. Необхідно було прояснити обставини контакт-консалтинґу, які привели у Фюссен не окремих українських музикантів, а цілий оркестр.
«Трістан і Ізольда» у виконанні Kyiv Symphony Orchestra відзначився не лише як успішний дебют українців в Баварії, а й як найбільш інтригуючий факт для ваґнеріанців, що відвідали «Musikfestspielen Königswinkel», у тому числі й для мене. На питання, хто був ініціатором проєкту і налагодив контакти з Kyiv Symphony Orchestra, інтендант відповів так: «Давно, з часів мого керівництва Театром Передньої Померанії (Theater Vorpommern) підтримую тісний зв’язок з Міхаелем Штурмом (ред. – німецький режисер, в Україні відомий як постановник опер «Лоенґрін» на сцені ЛьвівОпери і «Аїди» в Люксорі, Хатшепсут, Єгипет). Він порадив мені шукати оркестр в Україні і поділився контактами з українською диригенткою О. Линів. У відповідь на моє запитання, чи існують наміри й надалі розвивати співпрацю з Київським симфонічним оркестром чи з іншими оркестрами України, інтендант висловився позитивно: «Так, можу собі дуже добре уявити таку співпрацю, у якій сходиться сяюче сузір’я – оперна постановка, оркестр, диригент, співаки! – і у кінцевому результаті всі задоволені». Про співпрацю з музикантами Київського симфонічного оркестру пізніше розповів головний диригент-постановник «Трістана і Ізольди» у Фюссені Лотар Заґрозек.
Головний диригент-постановник «Трістана і Ізольди» у Фюссені Лотар Заґрозек. Bild: Benedikt Siegert
Аделіна Єфіменко: Шановний пане Заґрозек, спасибі, що погодилися розповісти нашим читачам про співпрацю з Київським симфонічним оркестром на першому «Musikfestspielen Königswinkel Klassik». У 2020 році Ви були запрошеним диригентом на фестиваль і планували виконувати музичну драму Р. Ваґнера «Трістан і Ізольда» з оркестром Брненської філармонії. У зв’язку з пандемією ці плани не здійснилися. У 2021 році постановка відбулася під Вашим керівництвом з українським колективом музикантів. Чи мали Ви раніше досвід роботи з українськими оркестрами або окремими українськими музикантами?
Лотар Заґрозек: Ні, не мав раніше жодного уявлення про українських музикантів. На фестивалі у Фюссені вперше познайомився з ними завдяки запрошенню на фестиваль Kyiv Symphony Orchestra.
Віталій Алексейонок та Лотар Заґрозек на фестивалі у Фюссені
Аделіна Єфіменко: «Трістан і Ізольда» – дебют Київського симфонічного оркестру у ваґнерівському репертуарі. Напередодні поїздки на фестиваль «Musikfestspielen Königswinkel» у Києві відбулося перше концертне виконання «Трістана і Ізольди» з українськими солістами під орудою молодого білоруського диригента Віталія Алексейонка (ред. – головний диригент Monferrato Classic Orchestra, Абако-оркестру Мюнхенського університету та арт-директор фестивалю KharkivMusicFest). Фактично, Ви отримали оркестр, підготований Вашим асистентом. Які Ваші враження від співпраці з Віталієм?
Лотар Заґрозек: Віталій чудовий! Дуже талановитий молодий музикант! Україні треба тримати його біля себе, поки якийсь великий європейський оркестр не перехопив його. У Віталія є все, що потрібно висококласному диригенту. Він дуже працьовитий, має чіткі фахові цілі, надзвичайно приємний у спілкуванні і дуже професійний. Я справді повинен наголосити, що неймовірно захоплений якістю і стилем його роботи з оркестром. Віталій прекрасно підготував для мене Київський симфонічний оркестр. Крім того, наша співпраця була чудовим досвідом оперативної роботи – часу обмаль, всього декілька сценічних репетицій… Я би ніколи у житті не впорався з виступом у Фюссені, аби не Віталій.
Аделіна Єфіменко: Віталій нещодавно отримав в Італії першу премію на Міжнародному конкурсі диригентів імені Артуро Тосканіні в Театро Реджіо ді Парма. Журі очолював всесвітньо відомий італійський диригент Фабіо Луїзі.
Лотар Заґрозек: Так, я знаю. І я це передбачав. Я одразу помітив, що Віталій – винятковий талант! Насправді!
Фото https://www.musikfestspiele-koenigswinkel.de/tristan-isolde-2021/
Аделіна Єфіменко: Для кожного оркестру, диригента, вокаліста партитура «Трістана і Ізольди» є міцним горішком. Чому для фестивалю Ви обрали саме цю надскладну в усіх відношеннях музичну драму?
Лотар Заґрозек: Обирав не я. Це було рішення директора фестивалю Флоріана Цвіпф-Цахарія. Чому? Можу лише здогадуватися. Гадаю, причина у тому, що постановка «Трістана і Ізольди» передбачає невеликий виконавський склад. Ця музична драма не потребує так багато співаків, як інші ваґнерівські опуси. Майже немає хорів. «Тангейзер», як і «Парсіфаль» мають величезні хори. Постановка «Перстня Нібелунґа» в умовах пандемійних обмежень – наразі нереальний проект. А «Трістана і Ізольду» сам Ваґнер задумав як камерну оперу.
Фото https://www.musikfestspiele-koenigswinkel.de/tristan-isolde-2021/
Аделіна Єфіменко: Розумію: за цих обставин – об’єктивне і мудре рішення?
Лотар Заґрозек: Поза сумнівом! Крім того, «Трістан» відкриває горизонти, до яких прагнув Ваґнер. У майбутньому можна мислити про розширення ваґнерівського репертуару у Фюссені. Але на даний час, «Трістан» – саме оптимальне рішення. Обрав би інтендант іншу оперу, треба було би думати про дистанційні проблеми з розміщенням хору і солістів, вже не кажу про оркестр.
Аделіна Єфіменко: Оркестр «Трістана і Ізольди» ставить, однак, не менші вимоги до диригента: ідеальна темброва диференціація, безперервна оркестрова горизонталь, досягнення ефекту нескінченного плину, гіпнотизму, трансцендентальності та багато іншого. Що Вам вдалося у цьому сенсі з оркестром?
Лотар Заґрозек: Ці якості, які Ви наголошуєте, звісно, є запорукою багаторічного досвіду з ваґнерівськими партитурами будь-якого оркестру. Кожен оркестр повинен довго відпрацьовувати особливі здатності. Стосується не лише Kyiv Symphony Orchestra, а й усіх ваґнерівських оркестрів. Музиканти, які грають в оркестровій ямі, не завжди чують вокалістів, вони не можуть бачити усього, що відбувається на сцені. Для Київського симфонічного оркестру – це зовсім новий вимір. Набагато простіше досягнути балансу оркестрантів і співаків, коли всі музиканти перебувають на сцені. Грати в оркестровій ямі означає для оркестрантів – повністю покластися на диригента і відпрацьовувати з ним кожний невидимий вихід соліста, кожний виступ, кожну каденцію… Навіть не можу перелічити всіх додаткових нюансів, які виникають у роботі оперного оркестру з вокалістами і хором. Без диригента абстрактно можна було би уявити собі гру оркестру на сцені, але ніколи – в оркестровій ямі. Оркестр не може працювати над виконанням оперної партитури самостійно. Також існує велика проблема балансу різних темпів (оркестр+солісти). Темповий баланс спрацював у нас не лише завдяки мені і Віталію, а й великому досвіду вагнерівських солістів, які були задіяні у постановці.
Аделіна Єфіменко: Склад вокалістів – справді блискуче сузір’я. Дорогого варте, отримати для постановки велику ваґнерівську співачку Катерину Фостер…
Лотар Заґрозек: Так, але оркестрантам треба було також впоратися з темповими відмінностями українських солістів, які брали участь у прем’єрі в Києві, з нашими співаками, задіяними у Фюссені (ред. – Ізольда/Catherine Foster, Трістан/Robert Dean Smith, Король Марк/Hans-Peter König, Бранґена/Hermine May, Курвеналь/Michael Kupfer-Radecky, Мелот/Lukas, Молодий моряк/Siebert Franz Gürtelschmied). Для кожного оперного оркестру надзвичайно важливу роль відграють вокалісти. Я був здивований, як легко нам вдалося подолати цю проблему. Kyiv Symphony Orchestra виявився не лише добре підготованим, а й надзвичайно гнучким і відкритим до змін організмом. Просто дивовижно!
Фото https://www.musikfestspiele-koenigswinkel.de/tristan-isolde-2021/
Аделіна Єфіменко: В одному інтерв’ю Ви позитивно висловилися про східноєвропейські оркестри, які «виявляються інколи кращими ніж їхня репутація на Заході», проте зауважили, що не так часто музиканти мають хороші інструменти. Яке Ваше враження про якість інструментів Kyiv Symphony Orchestra?
Лотар Заґрозек: Моя мета, по-перше, досягти з оркестром відповідної впевненості. Адже часу ми мали обмаль, а міжнародно визнаний оркестр потребує великої інвестиції часу на розвиток. Взагалі, одне із пріоритетних завдань головного диригента – забезпечити якісний склад музикантів у кожній інструментальній групі. Ясно, що у наявності музикантів мають бути першокласні інструменти. У Київському симфонічному, особливо у групі дерев’яних духових, в мене склалося таке враження, що музиканти кращі за їхні інструменти. Музиканти мають не найкращі інструменти. Натомість мідна група була гарно збалансована. Цілком був задоволений струнною групою: прозоре, стрійне звучання, відмінний баланс і відчуття доброї традиції, яка вирізняє оркестри країн Східної Європи.
Аделіна Єфіменко: Музиканти, очевидно, охоче прийняли цей складний виклик з ваґнервським «Трістаном» за умови повної довіри до диригента?
Лотар Заґрозек: Так, ми відразу добре порозумілися. Відкриті і щирі люди, професійні, працездатні і гнучкі. Позитивно реагували на всі зауваження і коментарі з мого боку. З приємністю згадую. Як чудово ми провели час разом, напружено трудилися, але й досягли своєї мети. Великий комплімент оркестру!
Фото https://www.musikfestspiele-koenigswinkel.de/tristan-isolde-2021/
Аделіна Єфіменко: Напевно, залишилося бажання зустрітися у майбутньому і знову працювати разом?
Лотар Заґрозек: Чому би ні? Ласкаво просимо! Ясно, що все залежить від багатьох обставин. Але, коли маєш гарний досвід і приємні враження від оркестру, не полишає інспірація робити разом нові проєкти. Відносно співпраці у нових постановках у Фюссені, звичайно, це не моє рішення, але, при нагоді, вітатиму таке рішення інтенданта. Гадаю, якісний результат постановки «Трістана і Ізольди» з Київським симфонічним оркестром, здійснений у таких складних просторових і часових умовах, має перспективи подальшої співпраці. Але треба щось робити з оркестровою ямою у Фестшпільгаусі. Її потрібно перебудувати, розширити. Для оркестрантів має бути більше місця. Покриття, із-за якого музиканти недобре чують, що відбувається на сцені, також треба розширити. Некомфортні умови ускладнюють життя музикантам, але Kyiv Symphony Orchestra, очевидно, має високу психологічну витривалість.
Аделіна Єфіменко: Очевидно, просторові проблеми з оркестровою ямою – одна з причин невигідної для опери акустики у Фестшпільгаусі?
Лотар Заґрозек: Звісно, тут не може бути акустика, як в оперному театрі. Це і певне обмеження можливостей оркестру. Повну, розкішну оркестрову палітру розвинути у цьому залі неможливо. Оркестр надто прихований, а оркестрова яма видовжена, що не дає можливості відтворити об’ємне звучання. Складно було досягти як бажаної прозорості, так і повноцінної гучності. Інша сторона медалі – співакам було легко ширяти над оркестром. Вокалісти у нашій постановці домінували. Але для Вагнера це як раз не головне, особливо для «Трістана і Ізольді». Оркестр з його неймовірно диференційованою структурою має бути на одному рівні зі співаками, має звучати як партнер вокалу.
Аделіна Єфіменко: Це випадковість, що Фестшпільгаус на березі Форгензеє з видом на замок Нойшванштайн зовні нагадує Байройтський Фестшпільгаус?
Лотар Заґрозек: Але лише зовні. Фестшпільгаус був призначений для мюзиклу «Людвіг2» про життя та смерть короля Баварії. Для мюзиклів потрібне комбо, невеликий ансамбль музикантів, клавішні, електронні інструменти. Диригент не потрібний. Його роль частково переймає клавішник. Зовсім інше розуміння звуку. Музиканти мають більшу свободу в порівнянні з нашими оркестрантами. Вокалісти мюзиклів не мають вишколених оперних голосів, тому потребують підсилювачі. Отже, ця ситуація віддалена від опери та розуміння проблем оперних виконавців.
Фото https://www.musikfestspiele-koenigswinkel.de/tristan-isolde-2021/
Аделіна Єфіменко: Як всесвітньо визнаний ваґнерівський диригент, ви здійснили неймовірну кількість постановок в оперних театрах Мюнхена, Берліна, Гамбурга, Відня, Дрездена, Лондона, Брюсселя. Ваш репертуар охоплює твори від Рамо до сучасних композиторів. Якщо у майбутньому виникне можливість співпрацювати з українськими оркестрами, які би твори Ви обрали? Знову Ваґнера чи інших композиторів?
Лотар Заґрозек: Я тут повністю відкритий. Як Ви помітили, в мене дуже широкий репертуар. І це було для мене з початком кар’єри диригента дуже важливо. Я мав у різні фази життя особливі пріоритети і фокуси. Будучи головним диригентом Глайндборнського фестивалю, протягом 5 років зосереджувався на виконанні Моцарта. Потім періодично інтерпретував твори нової музики. Я був особисто знайомий з Олів’є Мессіаном, диригував його великою оперою «Святий Франциск Ассізький» і багатьма його іншими чудовими творами. Часто надаю перевагу проєктам з політичним акцентом. Наприклад, здійснював проєкти зі забороненою музикою, названою у часи націонал-соціалізму «дегенеративною». Переграв багато музики єврейських композиторів, страчених Гітлером. Маю досвід з творами Ернста Крешенека, Віктора Ульмана, Франца Шрекера, Вальтера Браунфельса, Бертольда Гольдшмідта, Пауля Гіндеміта, Олександра фон Цемлінського, також Арнольда Шенберга та багатьох інших.
Аделіна Єфіменко: Чи мали Ви досвід з творами українських композиторів, знищених комуністичною системою?
Лотар Заґрозек: Я, на жаль, зовсім не знайомий з українською музикою. Але це дуже важливе завдання, відновити музику цих композиторів. Не думаю, що, цю місію можуть на себе взяти запрошені західні диригенти. Це має бути безперервна систематична робота українських диригентів у Європі. Музика України має стати відомою у світі. І виконуватися не час від часу, а знову й знову. Ця музика мусить ставити питання перед новою аудиторією, стимулювати публіку знайомитися з невідомими творами. Не один-два концерти, а набагато більше. Це не лише музична, а й політична проблема ХХ століття. Я вважаю цю роботу дуже важливою.
Аделіна Єфіменко: Про які майбутні проекти ви вже можете розповісти?
Лотар Заґрозек:Тепер я роблю набагато менше проєктів, ніж раніше. Я вже не маю постійного оркестру. Але протягом життя був генеральним музичним директором симфонічних і оперних оркестрів по всій Європі: у Парижі, Лондоні, Ляйпциґу, Штутґарті, Берліні. Працюю тепер паралельно над кількома проектами, в тому числі над фестивалем у Фюссені. У січні планую концертну поїздку в Токіо з П’ятою симфонією Брукнера, планую концерт з Німецьким симфонічним оркестром у Берліні на Фестивалі нової музики. Маю також нові оперні плани, які я поки що не можу розкрити. І є ще цілий ряд творів, які мене цікавлять і які хотів би виконати. Але поволі доводиться стежити за здоров’ям, щоб продовжувати бути диригентом. Мені виповнилося 79. Диригентська робота дуже напружена і вимагає витривалості і великої дисципліни у повсякденному житті.
Аделіна Єфіменко: Приклад одного з моїх улюблених диригентів Герберта Блумстедта доводить, що і у 94 роки можна залишатися одним з найкращих світових диригентів.
Лотар Заґрозек: (сміється) Так, але це справді дуже великий виняток! Немає іншого подібного диригента такого ж рангу, як Блумстедт. Хоча, насправді, диригування добре впливає на здоров’я, адже вимагає здорового способу життя.
Аделіна Єфіменко: Бажаю вам міцного здоров’я, багато ідей для нових проектів, також з українськими оркестрами, і дуже дякую за захопливу розмову.
Лотар Заґрозек: Вам також дякую, сподіваюся побачитися у наступних проєктах!
Розмову вела Аделіна Єфіменко.
05.12.2021