Кремль спровокував дипломатичний скандал, оприлюднивши конфіденційне листування зовнішньополітичних відомств Росії, Франції і Німеччини. Москва, очевидно, хотіла здобути з того геополітичні вигоди, а насправді підіграла Україні.
Отже, 17 листопада Міністерство закордонних справ РФ вдалося до такого, м’яко кажучи, екстраординарного у дипломатичній практиці кроку й опублікувало конфіденційне дипломатичне листування голови МЗС Росії Сергія Лаврова з французькими та німецькими колегами Жан-Івом Ле Дріаном та Гайко Маасом. Як зазначили російські дипломати у пояснювальному тексті до цієї публікації, це було вчинено задля того, щоб «уникнути спотворень позиції Москви щодо "нормандської" зустрічі міністрів».
«Останнім часом позиція Росії, її роль у внутрішньоукраїнському врегулюванні та підходи до проведення можливої міністерської зустрічі у "нормандському форматі" зазнають спотворення. Щоб запобігти подальшим спекуляціям, МЗС Росії вирішило оприлюднити першоджерела та опублікувати дипломатичне листування міністра закордонних справ Російської Федерації С.В.Лаврова з главами зовнішньополітичних відомств Німеччини та Франції Г.Маасом і Ж.-І. Ле Дріаном», – йдеться у поширеному повідомленні російського дипломатичного відомства.
Варто вже хоча б зауваження, що в цьому тексті «нормандський формат» взято в лапки. Хоча зазвичай в українських, німецьких, французьких чи текстах іншими мовами ніхто це словосполучення не лапкує. Причому ні в офіційних повідомленнях, ні в журналістських дописах. Імовірно, таким чином Москва навіть у такий синтаксичний спосіб намагається зайвий раз продемонструвати своє ставлення до цього процесу мирного врегулювання.
Про що йшлося в оприлюднених російським МЗС листах? Зразу варто зазначити, що написані вони цілком недавно. Перше з них, датоване 29-м жовтня. Воно – від Лаврова його німецькому та французькому колегам. Шеф російської дипломатії пише, що наступна зустріч у нормандському форматі «має бути добре підготовлена», включно з розробкою ґрунтовної спільної заяви «з конкретними рекомендаціями Україні та республікам Донбасу як сторонам конфлікту». Зразу зауважимо, що зустріч міністрів була попередньо запланована на 11 листопада, але, як ми вже знаємо, так і не відбулася. Також знаємо, що українському колезі Дмитрові Кулебі Лавров копії листа не надіслав, попри те, що він теж мав бути таким же повноцінним учасником цієї зустрічі.
До листа Лавров додав підготований Росією проєкт такої спільної заяви. У ньому серед іншого згадується необхідність налагодження прямого діалогу Києва з «ДНР» і «ЛНР», а сам конфлікт названо «внутрішньоукраїнським».
Лист-відповідь датований четвертим листопада. В ньому міститься спільна заява Мааса і Ле Дріана. З листа випливає, що міністри, хоч і погоджуються з «важливістю активізації наших спільних зусиль… щодо досягнення політичного врегулювання конфлікту на сході України», проте не згодні з низкою тез, які містяться в російському проєкті підсумкової заяви.
«У Вашому проєкті знайшла відображення велика кількість оцінок, з якими Німеччина і Франція не можуть погодитися. Зокрема, тези про “внутрішньоукраїнський” конфлікт або посередницьку роль Росії поруч з ОБСЄ і Тристоронньою контактною групою. У тексті також містяться положення, які, без сумніву, не знайдуть підтримки серед країн нормандського формату, в тому числі “налагодження прямого діалогу між Києвом Донецьком і Луганськом”. Окрім того, в проєкті відсутня згадка про необхідність надання Спеціальній моніторинговій місії ОБСЄ можливості повного виконання свого мандату і з цією метою – надійного і безпечного доступу до всієї території України (очевидно, натякається на недопуск місії до окупованої ділянки українсько-російського кордону та до багатьох інших об’єктів на непідконтрольній Києву території – Z).
Шостого листопада Лавров надіслав Маасу та Ле Дріану чергового листа. У ньому він називає їхню відповідь такою, що розчаровує, і, зокрема, наголошує на твердженні, згідно з яким положення про діалог Києва зі самопроголошеними республіками «напевно не буде схвалено» в нормандському форматі. А от щодо залагодження проблеми з місією ОБСЄ, то варто процитувати Лаврова дослівно.
«Ви вказуєте на відсутність в нашому проєкті констатації про те, що СММ ОБСЄ повинна мати “надійний і безпечний доступ до всієї території України для виконання свого мандату“. Хотів би у цьому зв’язку вчергове нагадати, що вимоги узгодження з Донецьком і Луганськом всього комплексу питань, пов’язаних з особливим статусом цих територій, конституційної реформи в Україні (з децентралізацією як ключовим елементом) і щодо підготовки місцевих виборів прямо зафіксовані в пунктах 9, 11 і 12 Мінського комплексу заходів».
Цікаво, чи не так? Москва фактично вдається до шантажу інших сторін нормандського формату. Мовляв, бажаєте нормального функціонування місії ОБСЄ, то змусьте Україну визнати незаконні формування, закріпити це законами, внести в тіло Конституції. Щойно після того ми подумаємо, але не факт, що дамо СММ ОБСЄ право моніторити все, що заманеться.
Бо є в Москви до місії ще велика низка претензій. Починаючи від того, що вона, на переконання російської влади та окупаційної адміністрації, «неправильно» фіксує обстріли з обох боків лінії розмежування, закінчуючи нехтуванням ОБСЄ нібито порушеннями прав національних меншин на контрольованій Києвом території України. Ось такі апетити в Кремля.
Найвеселішим є останній з опублікованих листів, який датується 16-м листопада. У ньому Лавров нарікає на щоразу частіші спотворення західними країнами російської позиції та її ролі у врегулюванні конфлікту. Російський міністр, зокрема, згадує візит до Брюсселю українського міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, який відбувся 15 листопада, і спільну з колегами з Німеччини та Франції заяву.
«В ній ви пригрозили нам певними “наслідками” за нібито здійснювані спроби підірвати територіальну цілісність України, звинуватили нас в “черговій відмові” від участі в міністерській зустрічі в “норманському форматі”. Вам чудово відомо, що ні те, ні інше не відповідає дійсності. Водночас ви продовжуєте іґнорувати саботаж Києвом Мінських угод».
Саме в цьому листі Лавров пригрозив опублікувати листування: «В умовах, коли перешарпуються російські підходи до внутрішньоукраїнського врегулювання і скликання “нормандської” зустрічі, нам не залишається нічого іншого, як піти на нестандартний крок і оприлюднити наше з вами листування… Розраховую, що ознайомлення широкої громадськості з цими першоджерелами дозволить з’ясувати істинну роль і наміри Росії в мирному процесі». І свої погрози російський міністр, як вже знаємо, виконав.
Зрозуміло, що Францію та Німеччину страшенно обурила ця витівка Росії. МЗС двох країн звинуватили Москву у порушенні дипломатичного протоколу. «Ми вважаємо цей підхід таким, що суперечить дипломатичним правилам і звичаям», – заявила журналістам речниця МЗС Франції Анн-Клер Лежандр. Пізніше із аналогічною заявою виступив і офіційний представник МЗС Німеччини.
Про реакцію президента Франції Макрона нам поки що не відомо. А от виконувачка обов’язків бундесканцлерки Німеччини Анґела Меркель зреагувала досить спокійно. У розмові з журналістами вона зазначила, що немає нічого дивного в тому, що Росія так себе поводить. Зрештою, на її переконання, листи жодним чином не дискредитують ні Францію, ні Німеччину. «Багато моїх листів я теж змогла прочитати в газетах, так що в цьому стосунку нікому нічого не варто приховувати», – заявила Меркель.
Водночас вона висловила жаль у зв'язку зі скасуванням зустрічей міністрів закордонних справ у нормандському форматі. «Такі зустрічі завжди мають власний імпульс. Саме тому вони потрібні й важливі. І тому я шкодую, що таких зустрічей не відбулося останнім часом», – наголосила Анґела Меркель.
Керівниця німецького уряду зізналася, що сама намагалася ініціювати саміт у нормандському форматі, допоки ще перебуває на посаді. «Я просила російського президента, щоб, допоки я ще є канцлеркою, аби відбулася така зустріч. Я хотіла навіть зустрічі на рівні керівників, але цього не вийшло. Я шкодую про це. І публікація листування нічого не змінить», – повідомила вона.
Значно жорсткішим в оцінці дій Москви був міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. «Росія своїми діями просто добиває нормандський формат, демонструє, що вона не зацікавлена в його розвитку. І, безумовно, підриває залишки довіри до себе. Можу сказати одне: ми домовилися з німецьким та французьким колегами, що не подаруємо Росії розкоші знищити нормандський формат чужими руками», – запевнив він на пресконференції у четвер, 18 листопада.
Загалом же можна стверджувати, що від оприлюднення Росією конфіденційної переписки сама вона нічого не виграла, радше навпаки. А от Київ виграв. Адже, по-перше, Кремль черговий раз здискредитував себе своїми антидипломатичним діями. Росія розвіяла ті рештки довіри до неї у західному світі, які ще залишалися. Тепер навряд чи хтось зі західних лідерів чи дипломатів будь-якого рангу погодиться на якусь конфіденційну розмову з російськими колегами. А це посилює впевненість, що ніхто не буде нічого вирішувати про нас за нашою спиною.
По-друге, ми дізналися, що і Париж, і Берлін, попри власну гру, таки відстоюють українські інтереси в справі врегулювання на Донбасі. Зокрема, німці й французт чітко дотримуються тези, що там не йдеться про «внутрішньоукраїнський» конфлікт, що Росія є його стороною, а тому не може відігравати роль посередника. Також, що розмовляти Києву з «ДНР-ЛНР» немає сенсу, бо справи там все одно вирішує Кремль. Так що стенання зрадофілів, що Німеччина й Франція нас зрадили, не мають під собою жодних підстав.
По-третє, чимраз зростають шанси, що саму ідею невигідних для України Мінських домовленостей, досягнутих під тиском російських танків у лютому 2015 року, дискредитовано. Тож варто від неї остаточно відмовитися і подбати про нові угоди мирного врегулювання на Донбасі.
