Після низки неприємних для України новин про «Північний потік-2», як то скасування санкцій Вашінґтоном, підписання німецько-американської угоди, завершення чергового етапу будівництва, – нарешті й на нашу вулицю прийшло свято. Компанія-оператор газогону Nord Stream 2 AG програла судовий процес у Німеччині в питанні підпорядковування нормам Третього енергопакету Європейської Унії.
Нагадаємо, що навесні оператор газогону подав позов до Вищого земельного суду в Дюссельдорфі проти Федеральної аґенції мереж (Bundesnetzagentur, BNA) Німеччини, яка відхилило заявку Nord Stream 2 AG. Компанія клопотала про звільнення трубопроводу від європейських норм регулювання на території Німеччини. В обґрунтуванні ж BNA говорилося, що газогін не був добудований до 23 травня 2019 року і тому не може трактуватися як виняток з газової директиви Євроунії. І 25 серпня суд підтвердив справедливість рішення BNA.
Тут потрібне певне пояснення. Справа в тому, що старт проєкту «Північний потік-2» було дано ще 2015 року. Тоді Третього енергопакету ще не існувало. Він був ухвалений щойно 2019 року. За новими правилами, виняток з правил можна було зробити тільки для тих проєктів, які були б завершеними до 23 травня 2019 року. А до цієї дати «Північний потік-2», як відомо, ще не був побудований.
І тут виник дуже цікавий прецедент інфільтрації радянського й пострадянського досвіду здобуття актів про введення в експлуатацію ще не завершених об’єктів. У часи СРСР це була звична практика, коли щодо якогось заводу, будівлі чи навіть моста підписували документи, які засвідчували успішне завершення всіх робіт, аби встигнути до певної, здебільшого святкової, дати. Перерізалася червона стрічка, грав оркестр, лунали оплески, всіх присутніх запрошували на банкет. А тим часом бригада будівельників в алярмовому порядку доробляла всі «недоробочки». Часто було достатньо провести окозамилювальну косметику.
Так і правники від «Газпрому» в питанні «Північного потоку-2» влаштували суперечку навколо трактування, коли проєкт вважається «завершеним», коли 2020 року виникла проблема з Третім енергопакетом. Російська сторона (байдуже, що це адвокатами з британської юридичної контори Freshfields Bruckhaus Deringer) намагалася довести європейській, що «завершеністю» в питанні «Північного потоку-2» слід вважати не виконання всіх робіт зі спорудження газогону, а проходження якоїсь ефемерної точки «незворотності», з якої проєкт буде гарантовано реалізований. Російська сторона доводила, що такою точкою можна назвати момент, коли «Газпром» і ще чотири західні компанії (Uniper, Wintershall Dea, OMV і Shell) ухвалили «незворотні» інвестиційні рішення. Утім ані Федеральна аґенція з мереж Німеччини, ані Вищий земельний суд в Дюссельдорфі не повелися на цей арґумент.
Вищий земельний суд в Дюссельдорфі
Зрозуміло, що вердикт суду в Дюссельдорфі не зупинить будівництва газогону. А після завершення данського етапу протягнути дном Балтійського моря залишилося взагалі якісь нещасні кілька кілометрів. І все вказує на те, що спорудження газогону буде завершено ще до осені.
Утім рішення BNA і вердикт суду, який це рішення підтвердив, не дозволять «Північному потоку-2» найближчим часом експортувати газ з Росії до Німеччини. Спершу Nord Stream 2 AG повинен привести весь проєкт у відповідність до газової директиви, описаної в Третьому енергетичному пакеті. Відтак «Газпром», як поки що єдиний власник і фірми-оператора, і газогону, буде змушений провести масштабну реконструкцію, аби Євроунія не наклала на нього велетенські штрафи.
«Газпрому», згідно з газовою директивою Європейської Унії, доведеться забезпечити три умови введення трубопроводу в експлуатацію. По-перше, Третій енергопакет вимагає дотримуватися принципу «анбандлінґу», тобто транспортуванням газу не повинна займатися компанія, яка його видобуває і продає. Це означає, що дочірна компанія «Газпрому» Nord Stream 2 AG як безпосередній власник «Північного потоку-2» в разі запуску в експлуатацію не зможе бути одночасно й компанією-оператором газогону. Відтак доведеться створити нову фірму, яка мусить бути незалежною від «Газпрому».
По-друге, директива вимагає забезпечити доступ третіх компаній до нового газогону. Як передбачають експерти, це правило може привести до того, що нова компанія-оператор «Північного потоку-2» буде змушена тримати близько 50 відсотків потужностей труби в резерві для інших потенційних клієнтів. І це, за словами експертів, найприкріша вимога для «Газпрому».
І по-третє, газогону доведеться підпорядкуватися додатковому контролю над тарифами щодо транспортування газу територією Німеччини, який встановлює німецький регулятор.
Всі ці питання потрібно врегулювати, й на це доведеться витратити не один місяць. Відтак експорт газу «Північним потоком-2» знову відтерміновуватиметься, що тільки на руку Україні.
