Ніч кінчаєсь. Гаснуть зорі,
Наступає біла днина,
Вже працює там у полї,
І конина — і людина.
"Гей вйо, карий, гей же, гнїда!
Краймо чорную землицю,
Недалеко до обіда,
Я з'їм хлїб а ти пашницю!"
Сонце гріє, пригріває,
Утомила ся кoнинa,
Й піт горячий виступає
На всїм тїлї хрестянина.
"Гей вйо, карий! Ну-ж орати!
Ми-ж на те на сьвіт родились,
Щоб робити, гарувати,
А то-б вмерли, — й не нажились!"
День кінчаєсь — місяць сходить —
На подвірю, коло тина
У снї тихім ніч проводить,
І конина, — і людина.
[Зоря, ч. 9, 13.05.1896]
14.05.1896