Історія Європи (ІІ)

Артуро Перес-Реверте

З вашого дозволу я і нині дам собі волю. Ця низка статей, в яких ми з вами (якщо вам припаде до смаку і ви не скажете мені спинитись) потроху говоритимемо про майже три тисячі років, які – на добре чи на зле – зробили європейців такими, якими ми є зараз, задумана так, аби час від часу випускати серію, чергуючи її з тими, в яких йтиметься про інші теми. Так само, як колись я робив з «Історією Іспанії», яку ви так люб'язно терпіли. Та позаяк перша серія цієї історії Європи вийшла минулої неділі, либонь, буде доречно (перед тим, як почати перемежати її іншими оповідями) для розігріву подати наступну, аби третя, коли її опублікують через два чи три тижні, вже мала під собою більшу основу.

У першій серії я вже вам, здається, казав, що говорячи про перше лепетання нашої старої історії – її народження, скажімо так, – не можна оминути увагою два чи три передніші зовнішні впливи. Одним із них є месопотамська культура чи культури, які, як ми бачили, мали свої заковики; а іншим, знаним нам краще, є древній Єгипет: піраміди, фараони і таке інше. Все, що стосується Єгипту, аж ніяк не є дурницею (туризм і мумії – це що інше), бо його значення у древньому Середземномор'ї було вирішальним. Якщо нашими дідами, скажімо так, були народи Егейського моря, то месопотамців і єгиптян мусимо визнати нашими стриєчними дідами і навіть – у дечому – справдешніми прапрадідами. Як і гебреїв – але всьому свій час.

Спочатку був Ніл, і в цьому вся суть. Без цієї довжелезної ріки Єгипет був би пустелею. Але його розливи, які приносили воду і намул, необхідні для життя, рільництва, полювання і рибальства (навіть єгипетський календар був рільницьким календарем), відколи їх зуміли взяти під контроль, породили цивілізацію, яка була найбільш витонченою, могутньою і впливовою в доантичну епоху. Єгипет, яким ми його знаємо, Єгипет фараонів, народився близько 3150 року до н.е. з легендарними іменами, які, кажучи високим штилем, оповиті туманом минулого: цар Скорпіон, Менес (який заклав місто Мемфіс), цар Змій і навіть цариця (перша жінка-фараон до Лоли Флорес), яка мала прекрасне ім'я: Меретнейт. Змінюючи, вбиваючи одне одного, беручи за жінок рідних сестер – що було типово для тодішніх царів – вони засновували династію за династією. Було їх тридцять одна, не менше, доки Александр Македонський (про що ми розкажемо в належний час) у IV ст. до н.е. не завоював цю землю – і забава скінчилася.

Історія цієї дивовижної місцини коливається між двома тенденціями, через які пройшли всі імперії, що існували на світі: дуже централізована абсолютна влада, яка збігається з періодами найбільшого розквіту, й анархія і розпад на маленькі королівства та князівства, тобто руїна. Так чи сяк тривало це довго. Через своє місцезнаходження древній Єгипет мав усе необхідне, аби перетворитися на супердержаву і перехрестя культур. Долина Нілу в пониззі сполучалася зі Середземним морем, що означало інтенсивну торгівлю з Егейським узбережжям, а у верхів’ї – з багатствами чорної Африки. Крім того, на сході вона сполучалася з Сирією, Палестиною, Месопотамією і східними народами; тож окрім західної частини Лівії (де жили радше пустельні і дикі люди), звідки зазвичай приходили вороги, все було під контролем. Торгівля, товарообмін і культура поширювались у різних напрямках, грошенята були, і було на що їх потратити. То був Голлівуд. Архітектори, яким Калатрава міг би хіба що подавати каву, вишколене військо, корисні союзники та ефективне управління зробили з Єгипту те, що нині фотографують туристи: модерну, могутню і приголомшливу цивілізацію.

Звідтіля нема багато писаної історії, а жаль. Ми не знаємо єгипетських істориків, як знатимемо згодом грецьких і римських. У храмах та офіційних спорудах були анали і щось схоже, але майже все було втрачено, і найдавніше, що збереглося, датується ХІІІ–ХІІ ст. до н.е. – це списки на камені і папірусі з іменами фараонів (один з них називався так само, як стрічка Альмодовара – Пепі). Проте з часом події, які здаються взятими з пригодницького роману, пролили світло на частину цього забутого світу. Але це – аби додати нашому заняттю більше емоцій – я розповім вам у наступній серії.

(Продовження)