Справа з отруєнням російського опозиціонера Володимира Кара-Мурзи може стати доволі фатальною для рейтингу Дональда Трампа. Кремлівські зв’язки експрезидента загрожують вилізти з зовсім несподіваного боку.
10 березня Сенат США затвердив на посаді нового генерального прокурора, а заодно й міністра юстиції. Ним, як і очікувалося, став Меррік Ґарланд (Merrick Garland) – головний суддя Апеляційного суду в окрузі Колумбія. Цю посаду він обіймав 24 роки.
Кілька слів про нового генпрокурора. Меррік Ґарланд народився в листопаді 1952 року в Чикаго. Його батьки – євреї, котрі еміґрували свого часу з Російській імперії, рятуючись від антисемітських погромів.
Ґарланд здобув чудову освіту, закінчивши правознавчі студії в Гарвардському університеті. Він має багатий професійний досвід, оскільки працював і в судах, і в прокуратурі, і в приватних юридичних фірмах.
2016 року Меррік Ґарланд мав усі шанси стати суддею Верховного суду. Його кандидатуру висунув на цю посаду ще Барак Обама наприкінці своєї каденції. Утім представники Республіканської партії в Конґресі підняли галас, що, мовляв, не може президент-«кривенька качечка» ухвалювати таке важливе кадрове рішення. Якби того року на виборах президента перемогла Гілларі Клінтон, то, скоріш за все, Ґарланд таки б отримав зазначену посаду. Утім переміг Дональд Трамп, котрий, звісно, не забажав підтримувати кандидатуру свого попередника-демократа.
Тепер же у нового американського генерального прокурора і водночас міністра юстиції з’явиться маса можливостей для того, щоб помститися своєму кривдникові, тобто експрезидентові Трампу. Адже одне з першочергових питань, які йому доведеться найближчим часом вирішити: чи слід міністерству розслідувати роль Трампа в штурмі Капітолію його прихильниками шостого січня цього року? «Президент чітко давав зрозуміти в кожній публічній заяві до і після мого призначення, що рішення про розслідування будуть залишені на розсуд Міністерства юстиції», – заявив Гарланд і додав, що саме з цієї причини погодився взятися за роботу генпрокурора.
Про цей Трамповий клопіт наше видання багато писало, тому немає сенсу повторювати. Варто детальніше розповісти, про ще одну справу, пов’язану з експрезидентом, якою теж у числі перших займеться новий генпрокурор. Вона здатна не менш болісно вдарити як не по статусу, то принаймні по реноме Трампа. Йдеться про отруєння російського опозиціонера Володимира Кара-Мурзи.
Коротко нагадаємо нашим слухачам, хто ж це такий. Кара-Мурза – це російський тележурналіст, режисер, публіцист, політичний і громадський діяч. Він має доволі добрі контакти з американськими політиками й активно їх використовував, зокрема для просування «закону Магнітського» в Конґресі США. І вже за одне це він наразився на люту нелюбов російської влади. А ще 2010 року він був одним з ініціаторів і підписантів заяви під промовистою назвою «Путін має піти». Нагадаємо, що на той час Володимир Путін обіймав посаду прем’єр-міністра за президентства Дмитра Медведєва. Ліберальні російські політики мали тоді надію, що можна такими-от громадськими заходами не допустити повернення колишнього гебіста назад у президентське крісло. O sancta simplicitas!
Так от Володимир Кара-Мурза став чи не першим опозиційним російським політиком, на якому ФСБ випробувало «метод нейтралізації» за допомогою бойових отруйних речовин. Причому він удостоївся такої честі двічі. Вперше це сталося в травні 2015 року. Нагадаємо, що Путін до того часу вже встиг повернувся у президентське крісло, анексувати Крим, вчинити інвазію на Донбасі й фізично усунути свого головного критика Бориса Нємцова.
Кара-Мурзі тоді стало зле, він був шпиталізований, пройшов інтенсивний курс лікування. Було це умисне отруєння чи випадкове, харчове – ніхто тоді не знав напевно. Політик врешті-решт вилікувався й, можливо, і списав би цей інцидент на неякісну їжу, якби не стався рецидив.
У лютому 2017 року Кара-Мурзу знову було шпиталізовано в критичному стані в Москві з аналогічними симптомами отруєння, як і двома роками раніше. Тут вже стало зрозумілим, що це не випадково. Покладатися на російські компетентні органи й вимагати від них шукати отруювачів було б смішно.
Тож дружина політика Євгенія Кара-Мурза передала зразки крові, волосся і нігтів свого чоловіка представникам Федерального бюро розслідування. ФБР взялося досліджувати ці зразки у своїх надсучасних лабораторіях на наявність слідів отруйних речовин. Зацікавлена громадськість чекала на оприлюднення результатів розслідування.
Ось тут і починається найцікавіше. До Вашінґтона у спішному порядку прибувають директор російського ФСБ, генерал-лейтенант Олександр Бортніков, директор Служби зовнішньої розвідки Росії Сергій Наришкін і керівник головного управління російського генштабу (більш відомого як ГРУ) генерал-полковник Ігор Коробов. Всім їм дозволили в’їзд до США попри санкції, накладені на них за участь в окупації Криму.
Це безпрецедентний випадок, коли до Сполучених Штатів прибула така представницька делегація російських спецслужб. Як стверджують експерти, такого не бувало навіть тоді, коли американсько-російські стосунки перебували на значно кращому рівні.
Тож ця трійка російських гостів зустрічалася зі своїми американськими колегами. А американський президент Трамп тим часом активно спілкувався телефоном зі своїм російським колегою Путіним. Офіційно Кремль і Білий дім повідомляли, що на одних та других перемовинах йшлося про боротьбу з «Ісламською державою».
Експерти ж висловлювали переконання, що тема консультацій щодо боротьби з тероризмом – це лише привід, оскільки більшість зустрічей і контактів по лінії спецслужб між Росією і США пояснюють саме цим. Що насправді ж обговорювалося – можемо лише здогадуватися.
У будь-якому випадку, після цих зустрічей ФБР ухвалило рішення засекретити результати аналізів Володимира Кара-Мурзи. Чому? Причини представники американських спецслужб відмовилися пояснювати.
Існує доволі вірогідне підозра, що така заборона стало наслідком прямої вказівки Дональда Трампа, котрий дав себе вмовити своєму «російському другові» Путіну.
Кара-Мурза довго й інтенсивно домагався, аби ФБР таки надало йому результати його ж аналізів, покликаючись на американський закон про свободу доступу до інформації. Безрезультатно. Він намагався залучити до цієї справи своїх друзів – американських конґресменів та сенаторів. Зокрема, один з найавторитетніших американських політиків, котрий взявся за цю справу, був сенатор від Республіканської партії, великий друг України, Джон Маккейн. І, може, він і довів би цю справу до щасливого завершення, але, на жаль, 25 серпня 2018 року його не стало.
Проте тепер існує надія, що слідство в справі Кара-Мурзи відновить генпрокурор США Меррік Ґарланд. Йому в пригоді стануть розслідування Bellingcat. Журналісти-розслідувачі фактично встановили, хто й де слідкував за російським опозиціонерам. Причому з’ясувалося, що це була та ж сама команда отруювачів з ФСБ, яка вчиняла замах на Олексія Навального.
І це нове розслідування стосуватиметься не лише самого факту отруєння Кара-Мурзи, але й приховування результатів його аналізів. І, як вже було зазначено, багато що вказує на те, що засекречення результатів сталося за прямим наказом Дональда Трампа. Якщо цей момент буде доведено, то в купі з розслідуванням закликів до штурму Капітолію експрезидент зазнає потужного іміджевого удару.
А варто зауважити, що соціологія Трампа, як ми вже розповідали в попередніх статтях, лише покращується, особливо серед прихильників Республіканської партії. Його політичні рейтинги відкрили йому шлях до фактичної приватизації партії та безкарної розправи з внутрішніми опонентами. Трамп вже ледь не одноособово визначає, хто має право балотуватися, кого висувати на керівні посади тощо. Якщо ця тенденція не перерветься, то Республіканська партія з партії Лінкольна, Гувера, Рейґана перетвориться на «партію Трампа». Тому надія тепер лише на Мерріка Ґарланда.
