Імпічмент Дональда Трампа прогнозовано провалився. Яка подальша доля може чекати на експрезидента і Республіканську партію?
Отже, як ми вже знаємо, під час голосування в Сенаті 13 лютого позбавлення Трампа президентських повноважень підтримало 57 зі 100 членів верхньої палати американського парламенту, включно зі сімома республіканцями. Однак для визнання імпічменту таким, що відбувся, необхідно було досягти більшості в дві третини голосів. Тобто позитивно мали проголосувати щонайменше 67 конгресменів, а для цього демократам треба було перетягти на свій бік аж 17 представників Республіканської партії. Це виявилося нездійсненним завданням, навіть попри те, що після штурму Капітолію шостого лютого досить багато сенаторів-республіканців різко засудили Трампа. Спробуймо розібратися, чому вони таки «пробачили» йому.
Зрештою, те, що під час остаточного голосування щодо імпічменту експрезидента Сполучених Штатів Дональда Трампа не вдасться досягнути успіху, фактично ні в кого не викликало сумніву. Лише деякі оптимісти сподівалися чи то на диво, чи то на здоровий глузд сенаторів-республіканців, здатних усвідомити, яку шкоду вже приніс і ще приноситиме Трамп їхній партії.
Ще за кілька днів до остаточного голосування в Сенаті група ветеранів Республіканської партії, котрі свого часу працювали в командах колишніх президентів – Рональда Рейґана, Джорджа Буша, Джорджа Буша-молодшого – виступили з ініціативою створити окремий політичний проєкт. Мовляв, чинна Республіканська партія скомпрометувала себе прихильністю до Трампа, котрий посягнув на засадничі партійні принципи.
12 лютого понад 120 ветеранів-республіканців провели відеоконференцію, щоб обговорити створення відокремленої групи на основі «принципового консерватизму» та відданості конституції. На останнє разом із верховенством права, на їхню думку, посягнув Трамп.
Утім поки що ця ініціатива не набула якоїсь популярності. На відміну від умовної «партії Трампа». Тобто якщо припустити, що експрезидент таки розсвариться зі своїми однопартійцями, покине лави республіканців і створить власну політичну силу, то вона зі старту стане надзвичайно масовою.
Як засвідчують результати соціологічного дослідження, проведеного спільно газетою The Hill і демоскопічною службою HarrisX, 64 відсотки зареєстрованих виборців-республіканців задекларували готовність долучитися до нової політичної партії, очолюваної експрезидентом. Причому 32 відсотки з них висловили тверду впевненість у здійсненні такого кроку. Проти підтримки умовної «партії Трампа» висловилося лише 36 відсотків актуальних симпатиків Республіканської партії.
Щобільше, згідно з результатами дослідження, навіть 15% зареєстрованих виборців-демократів задекларували, що найімовірніше вступили б у «партію Трампа». Таку ж відповідь дали 28% респондентів з числа тих виборців, які не підтримують жодну з двох партій. Якщо ж звести докупи всі три категорії, то вийде, згідно з наведеними даними, що 37 відсотків американських виборців готові долучитися до нової політичної сили, на чолі якої став би Дональд Трамп. Переконливо, чи не так?
Нагадаємо, що в січні після штурму Капітолію багато авторитетних республіканців висловили критику на адресу Трампа, котрий на той момент усе ще залишався президентом. Тоді Трамп прилякав своїх критиків намірами створити нову політичну силу, яку він хотів назвати «Патріотичною партією».
Проте згодом республіканці усвідомили, яких втрат може зазнати партія, якщо такий популярний політик, як Трамп, полишить її лави. Соціологія – річ уперта. Тож авторитетні представники Республіканської партії фактично попросили вибачення у Трампа і вмовляли його не творити власного політичного проєкту, а залишатися республіканцем.
Загалом позицію авторитетних республіканців, котрі з одного боку не любили Трампа, а з іншого боялися його втратити, можна було б описати словами сенатора Ліндсі Ґрема: «Я знаю, що з Трампом буває важко, але він – найпопулярніша фігура у Республіканській партії. Без Дональда Трампа наші шанси повернути собі більшість є нікчемними. Той, хто цього не помічає, навіть не намагається тверезо поглянути на ситуацію».
Так, тепер ситуація виглядає такою. Не надто втішною, скажемо щиро, для тверезо мислячих республіканців. У 2016 році вони випустили джина з пляшки – забракло їм духу протистояти Трамповому популізму, то тепер і мають таку халепу. Можемо лише сподіватися, що в них є якийсь план поступової нейтралізації експрезидента. Та боюся, аби сам Трамп їх не нейтралізував, причому зовсім не поступово.
Бо експрезидент, нібито піддавшись на вмовляння, залишився в Республіканській партії, але твердо вирішив помститися всім однопартійцям, котрі сказали хоч одне криве слово проти нього. Можна бути впевненим, що помста не омине тих семи сенаторів-республіканців, котрі проголосували за імпічмент. Принаймні у штатах, де вони обиралися, місцеві осередки Республіканської партії вже влаштували їм обструкцію.
Проте першим об’єктом Трампової помсти став лідер республіканської меншості в Сенаті Мітч Макконнелл. А варто нагадати, що Макконнелл був вірним союзником Трампа впродовж фактично всієї президентської каденції останнього. Однак після президентських виборів третього листопада 2020 року лідер сенатських республіканців не підтримав риторики Трампа про «вкрадені вибори». А після подій шостого січня Макконелл різко скритикував тоді ще президента. Хоча це на завадило йому на голосуванні щодо імпічменту Трампа не підтримати звинувачень. Та попри це після голосування Макконелл знову скритикував Трампа, причому доволі різко: «Дії колишнього президента Трампа, що передували бунту, були ганебним порушенням службових обов'язків. Трамп несе практичну і моральну відповідальність за провокацію подій».
Мітч Макконнелл.
Трамп йому цього не забув і не пробачив. Він тепер зробить усе, щоби знеславити Макконелла й усунути його від керівництва республіканською меншістю в сенаті. «Мітч – похмурий і неусміхнений політикан, і якщо республіканські сенатори залишаться з ним, вони більше не переможуть. Республіканська партія не зможе знову здобувати повагу чи стати сильною, доки її очолюють такі політичні "лідери", як сенатор Мітч Макконнелл», – йдеться у заяві Трампа, повний текст якої оприлюднило видання The Hill.
Варто зазначити, що Мітч Макконнелл останніми роками вважався чи не найавторитетнішим республіканцем. Всі визнавали його зусилля, досвід і заслуги перед партією. Але одного виступу проти Трампа вистачило, щоб рівень його довіри в партії скотився до 20%.
Наведемо ще трохи соціології. Результати опитування, проведеного Morning Consult та виданням Politico, засвідчують: якби Республіканська партія зараз визначалась із номінацією кандидата на вибори у президенти США, то 53% республіканців підтримали б кандидатуру експрезидента Дональда Трампа. На другому місці – колишній віцепрезидента Майк Пенс. І який його президентський рейтинг? Мізерний – лише 12 відсотків. Як кажуть: відчуйте різницю.
То чи готуватиметься Трамп до президентських виборів 2024 року? Радше так, ніж ні. Відповідаючи на запитання журналістів щодо свого евентуального балотування, він намагається кокетувати, як-от у інтерв'ю телеканалу Newsmax: «Поки що занадто рано говорити, але я бачу багато чудових опитувань, це точно. У нас є величезна підтримка. Я поки не скажу, чи буду я знову балотуватися, але у мене є величезна підтримка, і я дивлюся на цифри опитувань, які зашкалюють».
Очевидно, все залежатиме від успішності/неспішності президентства Джо Байдена. Чи вдасться йому без суттєвих втрат вивести країну з пандемії коронавірусу, чи зуміє він відновити американську економіку, чи зможе здолати безробіття й підняти соціальний стан американців? Якщо відповіді будуть позитивними, то в Трампа буде мало шансів на другу президентську каденцію.
