На згарищах.

 

Пустка, глуша вокруг

В вечір осінний.

Вдарив пожовклий луг

У шум подзвінний.

 

З руїн, згарищ, щілин

Будяк ся хилить;

Романець і полинь

Килими стелить.

 

Крізь дроти, крізь палі

Вітер гуляє —

Виспівує жалі,

Мов в скрипку грає...

 

У дротах тих сховавсь

Окіп розбитий

І роскішно прибравсь

В осінні квіти.

 

Десь там скиглить пугач,

Десь огник блиска,

Чути діточий плач

Й скрипить колиска.

 

Бабуся там сидить

І тяжко дише,

Старий голос тремтить, —

Внуча колише.

 

Колише Москальчатко:

— Гей, люлі унучатко,

Цить, бідне, цить!

Бо мати твоя спить

У рутянім віночку...

Могила у ставочку

                      цить!...

 

[Воля, 29.01.1921]

03.02.1921