Міра терпеливости руского народу в Галичинї скінчила ся. Границї, по-за котрі та терпеливість нїколи не виходила, нарушили іменно ті, що були поставлені на их сторожи. Нарушили их, позабувши на свої святі обовязки, подоптавши ногами приписи закона і станувши виключно по сторонї одної касти, котрій тим способом запевнили з гори певну побіду. В тім случаю хиба вже й неумістна терпеливість, а противно, було би гріхом, самоубійством — глядїти з заложеними руками, як горить над головою стріха і грозить погибелію нам самим, нашим дїтям і внукам.
Наша исторія не мало дає доказів, що рускій нарід в критичних хвилях зривав ся як могучій великан і забувши друг другу всякі непорозуміня ставав грудь о грудь, щоби сотворити неодолиму стїну в защитї своїх святостій. Надоспіла пора і нинї вписати в нашу исторію такій подвиг.
Послїдні соймові вибори а именно спосіб их переведеня показали нам в цїлій наготї небезпечність, котра грозить вже не лиш нашим интересам, але прямо нашому существованю. Наші права поругані; запоручені нам закони, за котрі ми тілько поту і крови пролили, подоптані, віра в правду захитана, корабель нашої народної жизни сильно ушкоджений, і то як-раз тою зелїзною рукою, котра була обовязана стояти в єї охоронї.
Одна нинї стоїть перед нами задача — протест, грімкій протест, котрий розійшов би ся голосним відгомоном по цїлім світї і дійшов до нашого Любимого Монарха, котрий показав би нашу кривду в цїлій наготї і визвав поміч для народу погибаючого під ударами неправди.
Тим протестом буде всенародне віче, котре рішили скликати представителї всїх руских партій — з виїмкою, розумієсь, горстки людей, котрі, забувши свій народний обовязок, в дружнім союзї з противниками нашими идуть в воєнний похід против рідних братів — на день 15 н. ст. падолиста 1895 до Львова.
Час, правда, короткій, но небезпечність велика, і не пора роздумувати, коли кожда хвиля приближає грізну катастрофу.
Нехай же голос наш відобєсь громом у всїх закутках нещастної Галицкої Руси, нехай розбудить спячих, ободрить униваючих, вразумить заблудших! Кождий, в чиїй груди бьє руске серце, в чиїх жилах пливе руска кров, нехай послухає трівожного голосу вічевого звона і явить ся на вічу дня 15 н. ст. падолиста 1895 у Львові в великій сали "Народного Дому".
То не пуста демонстрація, як хотять вмовити в світ наші непрошені опікуни, — то рішучій, зріло обдуманий крок, визваний однодушним голосом цїлого народу.
Програма віча відповідає нашому політичному поюженю. Представимо ще раз образ вопіючих кривд наших в часї послїдних соймових виборів, запротестуємо торжественно против подоптаня законів, запротестуємо против нелєґальности краєвої законодатної репрезентації, вибраної а властиво заименованої против нашої волї, як би в наругу Божим і людским законам, і виберемо депутацію, котра би занесла сей протест перед престол Добротливого Монарха, котрому лежить на серци житє і розвій всїх народів підлягаючим Єго скиптрови.
На віче, галицка Руси! На віче — з тою вірою, що ще правда не погибне, що ще єсть власть спосібна одолїти чорну силу придавившу нас беззаконно! Пошукаймо-ж тої правди, завізвімо тую власть всенародним голосом, а чей-же і в наше віконце засвітить яснїйшої долї сонце!
На віче!
Від комітету руского всенародного віча, У Львові дня 3 н. ст. листопада 1895.
Бачиньскій Роман. — Давидяк Василь. — Д-р Король Михаїл. — Нагірний Василь. — Новаковскій Стефан. — Д-р Окуневскій Теофіль. — Д-р Олесницкій Євгеній. — Рожанковскій Лонгин. — Романчук Юліян. — Телишевскій Кость.
Програма всенародного віча:
І. О 9. годинї рано богослуженє в Успеньскій церкви.
ІІ. О 10 годинї відкритє віча в великій сали "Народного Дому".
ІІІ. Вибір предсїдателя, двох заступників предсїдателя і двох секретарів віча.
ІV. Сегорічні вибори соймові з сїльских громад і що нам супротив них робити.
V. Внесеня участників віча.
Дѣло
04.11.1895