На нинїшнім засїданю палати послів має поставити пос. Романчук (як доносять нам з Відня) нагляче внесенє що до захорони права зборів в Галичинї. Внесенє се звучить так:
Чим раз більше очевидне в Галичинї змаганє політічних властей і орґанів, обмежити до найрайнїйших границь право стоваришень і зборів для нелюбих собі сторонництв, а також унеможливити виконуванє права зборів — сильно зазначило ся послїдними місяцями знов супротив Русинів. І так дотичні ц. к. власти заборонили в лютім і мартї сего року всї віча народні скликані Русинами, а именно: ц. к. староство в Скалатї заборонило віче скликане на день 13 лютого до Підволочиск, ц. к. староство в Добромили віче скликане на д. 29 лютого до Ляцкого, ц. к. староство в Самборі віче скликане на д. 5 марта до Самбора, ц. к. староство в Старім містї віче скликане на д. 24 марта до Старого міста, ц. к. староство в Тернополи віче скликане на д. 31 марта до Тернополя. Ті віча скликували посли соймові, війти, священики, міщане і селяне, а цїль их була — обговорити найважнїйші і найпильнїйші під теперішну пору справи для галицкого, а передовсїм руского люду: громадну еміґрацію галицких селян до Бразилії, ревізію катастру грунтового, реформу закона громадского, реформу виборчу, закон ловецкій, поведенє селяньских послів в соймі і т. п. Причини заборони, наведені властями, були цїлком маловажні і служили очевидно лиш покривкою. І так причиною були: чи то "епідемічна недуга в якій сусїдній місцевости" або "в деяких місцевостях повіта", чи то "взгляд на публичний спокій" чи то будівничо-поліційні взгляди ("бо стодола призначена на віче, єсть за мала і могла би погоріти!") і т. п. Нїяка, хоч би і як далеко посунена осторожність не була в силї ухилити заборони: анї вибір місцевости і льокалю, анї якість скликуючих віче, анї сформулованє цїли віча. Лиш одиноке віче народне, дня 7 цвітня в Перемишли, було дозволене, однак ледви чи тим способом може бути захований позір, що в Галичинї закон о праві зборів истнує ще справдї для Русинів. Навіть довірочні наради на таких зборах, котрі суть обмежені до осіб запрошених, бувають перепинювані. І так тїснїйші збори, — скликані до Тернополя на день 1 цвітня комітетом забороненого віча, обмежені до запрошених гостей, з котрих (числом 200) всї виказали ся запросинами виставленими на их имена, — були примусово розвязані ц. к. комісарем повітовим, длятого, бо не кождий з сїмох членів комітету знав всїх запрошених, лиш всї члени разом знали особисто всїх запрошених. Всякі представленя комісареви, а відтак і старостї, не помогли нїчого. Один участник зборів, котрий ремонстрував против розвязаня і жадав від комісаря лєґітимації, був сейчас арештований і відданий до суду, а против комітету скликуючого віче внесено жалобу о переступство закона о зборах.
При таких обставинах виходить, що право зборів в Галичинї для Русинів дїйстно знесене і полишене діскреціонарному розсудженю властей, хоч стан виїмковий ще там законно не заведений. А що таке поведенє єсть цїлком самовільною і противзаконною конфіскатою одного з найважнїйших прав горожаньских; що нарід рускій, завсїгди льояльний і мирний, нїчим не заслужив собі на таке трактованє; що вкінци в наслїдок такого просто провокаційного поведеня огірченє на пануючу в Галичинї систему навіть у так дуже терпеливого селянина руского збільшить ся в значнїйшій мірі, — то підписані ставляють слїдуюче нагляче внесенє:
"Висока палата зволить ухвалити: Взиває ся поновно і наглячо правительство, щоби підчиненим собі орґанам політичним видало такі прикази, при помочи котрих було би можливе виконуванє права стоваришень і зборів".
Дѣло
20.04.1896