Зоряна Кушплер: для Орландо цей світ надто вузький
Українська мецо-сопрано Зоряна Кушплер в ролі Ольги із опери "Євгеній Онегін". Фото: Michael Pöhn/ Wiener Staatsoper.
В опері відомої австрійської композиторки Ольги Нойвірт «Орландо» на лібрето Ельфріди Єлінек українська мецо-сопрано, солістка Віденської опери Зоряна Кушплер асистувала американську колегу – мецо-сопраністку Кейт Ліндсі. В основу вистави покладений сюжет однойменного роману британської письменниці, ікони фемінізму Вірджинії Вулф. Прем’єра опери «Орландо» на замовлення Віденської Staatsoper відбулася 8 грудня 2019 року. Як згадує Зоряна Кушплер, у цій опері їй «пощастило пережити всю постановочну «кухню».
Сцена з опери Ольги Нойвірт «Орландо». Фото: Michael Pöhn/ Wiener Staatsoper.
Розмова друга: Орландо
Аделіна Єфіменко: Опера «Орландо» – чудовий симбіоз мислення трьох ікон фемінізму – композиторки, авторки лібрето і, звісно, авторки роману. Ольгу Нойвірт вважають також «піонеркою інтермедіальної композиції»[1]. Вона написала не одну оперу і кожна з них являє зразки оригінальної жанрової трансформації. Наприклад THE OUTCAST – «музична інсталяція з відео», «Американська Лулу» – це «новоінтерпретація Берга». Але своєму останньому опусу композиторка дала сумарне визначення, а саме: «Орландо» – opera summum. До речі, Нойвірт зауважила, що її опера – не Gesamtkunstwerk, а гібридна Grand Opera, в якій відбувається злиття музики, моди, літератури, простору, відео тощо. Більшість музичних критиків виступили проти такого вектору розвитку жанру, охрестивши «Орландо» шоу, кітчем, мюзиклом. А ти як учасниця цілого процесу постановки як оцінюєш цей опус?
Зоряна Кушплер: …Усі нові кроки в опері (згадати хоча би перехідний етап від Верді до Пуччіні, веризм, Леонкавалло і Масканьи тощо) завжди зазнавали критики. У веристських операх музикознавці заперечували факт деконструкції арій, розгорнутих сцен, драму нон-стоп і сутність наскрізного дійства як такого. А згадай Шостаковича! За «Ніс», і особливо, за «Леді Макбет Мценського повіту» композитора затаврували формалістом, а яким ударом для Шостаковича була стаття «Сумбур вместо музыки» за геніальний твір від першої до останньої ноти!
Аделіна Єфіменко: Це була цілеспрямоване ідеологічне цькування, а не критика! А крім того, гендерна проблема, яку підняв Шостакович, не сподобалася совєтському вождю. Натомість в добу демократії питання гендерності і трансгендерності отримують різні акценти у соціальних мас-медіа. Для музично-театральних жанрів тембр мецо-сопрано / контр-тенора вважаються історичними трансляторами гендерної теми. Мені здається, тембр мецо-сопрано виявився для Ольги Нойвірт ідеальним для озвучення фантазійного сюжету – «фіктивної біографії» письменника Орландо. Він мандрує епохами, змінює стать, аналізує жорсткі метаморфози патріархального світу і власного «я» у слові.
Для композиторки Ольги Нойвірт звуковий образ Орландо ідентифікувався з так званим «андрогінним» звучанням, його «текучою ідентифікацією», «звуковою травестією» (ред. – визначення Ольги Нойвірт). Жанровий стиль опери Ольги Нойвірт трансформується у «потік музики» – еквівалент літературного «потоку свідомості». Останній характеризує літературний стиль роману Вірджинії Вулф. Ось показові фрагменти з інтерв’ю композиторки: «Я намагаюся створити андрогінний звук вже 30 років поспіль, відколи почала творити. Традиційні інструменти? Електроніка? … Звуки мішані, інструменти не узгоджені, а у звуці завжди є пружність, вона не матеріальна. Озвучую фрагменти з цілої історії музики, балансуючи між банальним і піднесеним»[2].
Чи відчула ти у процесі вивчення партії Орландо всі ці ознаки, які описує Ольга Нойвірт? Наскільки складно співати цю партію?
Зоряна Кушплер: Дуже складна і велика партія! Щоб приблизно уявити собі обсяг – це два величезних клавіри. І як вийшов Орландо на сцену, так до кінця вистави на ній і залишився, причому постійно перебуває у русі. Не має жодної сцени, де можна передихнути. Навіть фізично витримати таку партію надзвичайно складно. Артистичні завдання надзвичайні! Але у Ольги Нойвірт більше мелодизму в партії Орландо ніж, наприклад, в операх Аріберта Раймана. Вокальна партія гарна, власне, оперна, насичена цитатами з різних джерел – ренесансних хоралів, дитячих пісень. Інструментальні експерименти, звичайно, цікаві, але не нові. Все це вже було – і рок-бенд виїжджав на оперну сцену, і включалися «чужі» інструменти у тканину симфонічного оркестру – різноманітні ударні, е-гітара, саксофон. У музиці Нойвірт багато традиційних моментів і, головне, у вокальній партії важливу роль відіграє речитативність.
Композиторка Ольга Нойвірт, авторка опери «Орландо». Фото: Michael Pöhn/ Wiener Staatsoper.
Аделіна Єфіменко: Нойвірт наслідує інтонаційний засіб, важливий для «літературної опери». Художнє слово роману Вірджинії Вулф має відповідне інтонаційне відтворення. Натомість партія оркестру перебуває у сфері алюзій, звукової аури минулих епох. Оркестрова партія наче ототожнює пам'ять музичної історії. У чому суть фігури Орландо, яку композиторка поміщає у такий широкий інтонаційний часопростір? В чому загадка цього персонажа?
Зоряна Кушплер: Навколо цієї фігури дуже багато загадок. Орландо – спочатку чоловік, потім жінка, міняється стать, відповідно міняється голос – спочатку переважає низький глибокий регістр мецо-сопрано, потім – високий. Можливо, у цьому і є прояв андрогінності вокалу Орландо? Пафос цього сюжету, на мою думку, така: не стать важлива, а суть. Хто ти є насправді? Якими талантами обдарував тебе Бог? Чи готовий ти крізь життя нести свій хрест, не зважаючи на перешкоди? Душа Орландо (чоловіка і жінки) у всі часи відчуває тиск соціальних стереотипів. Будучи чоловіком Орландо змушений вчитися військовій справі. Але герой відкриває для себе поезію і хоче творити, а не воювати. Будучи жінкою, Орландо мусить одружитися і обмежити своє життя трьома «К» (Kinder, Küche, Kirche). Але для поетеси Орландо цей світ надто вузький. Ці обмеження – не для неї, навіть, якщо чоловіки ігнорують її талант, а видавець руйнує її кар’єру.
Аделіна Єфіменко: як висловилася Вірджинія Вулф: My desire to write derives from a need to write writing as a weapon for my identity to match the weapon society has against me[3]. Адже роман «Орландо» – автобіографічний. Тому поговоримо про красу.
Зоряна Кушплер: Про красу – завжди із задоволенням!
Сцена з опери «Орландо». Фото: Michael Pöhn/ Wiener Staatsoper.
Аделіна Єфіменко: Герой/героїня «Орландо» – це людина неймовірної зовнішньої краси – у статі чоловіка і у статі жінки. Ця краса не в останню чергу – заслуга відомої японської дизайнерки моди Rei Kawakubo (Modelabels Comme des Garçons) і декорацій з елементами відео-дизайну (Рой Спан і Віль Дуке). Атмосфера різних епох, відтворених на сцені, вражає. Сам Орландо народжується чоловіком у єлизаветинську епоху. В красу його поезії закохується навіть королева Єлизавета І і стає його меценаткою. Одного разу, розчарувавшись у людях і поезії, Орландо впадає у транс, засинає і прокидається жінкою. При тому, залишається самим собою – красунею і письменницею. Орландо оточують знамениті чоловіки. Складається враження, що автори постановки навмисне оточують сцену красою природи, людей, казкового вбрання, щоб протиставити цю красу жорстокості світу навколо Орландо. Постановка наче маніфестує «краса – норма театру і життя»! Ця ідея зчитується з усіх складових візуально-медійного перформенсу – відео-інсталяцій, світло-дизайну, оформлення сцени намальованими пересувними декораціями-шпалерами, що апелюють до того чи іншого історичного часу. Зовнішня краса проектується на пошук Орландо краси і гармонії світу?
Зоряна Кушплер: Так, але він її не знаходить. І власне у цій історії основна ідея полягає в тому, що людина приходить у світ сама і йде шляхом свого життя сама, незалежно, чоловік ти, чи жінка. Стосунки с людьми в Орландо не складаються. Він весь час на самоті. Будучи чоловіком, він обурюється способом життя чоловіків. Коли Орландо закохується, зазнає тяжкого розчарування у коханні з росіянкою Сашою, яка шукає не поета, а багатія. Будучи жінкою, Орландо обурюється ставленням чоловіків, які захоплюються не її особистістю, а її тілом.
Сценічний костюм японської дизайнерки моди Rei Kawakubo_Modelabels Comme des Garçons. Фото: Michael Pöhn/ Wiener Staatsoper.
Аделіна Єфіменко: Це цікавий момент в опері: драма перетворюється на фарс у сценах любовних залицянь і пропозиції шлюбу. В кінцевому результаті Орландо глумиться над своїм претендентом на руку і серце і вирішує ніколи не мати справу з чоловіками. Залишається поезія?
Зоряна Кушплер: Поезія – єдиний шлях краси, адже у різних життєвих ситуаціях Орландо фактично завжди залишається жертвою. Я схиляюся до думки, що цей персонаж композиторка наділила також рисами аутизму. У будь – якому світі він поводиться як інопланетянин, і у жодному часопросторі не відчуває себе добре.
Аделіна Єфіменко: Можливо, він відчуває себе добре, коли пише свої романи?
Зоряна Кушплер: Можливо, але й тут його не оминають муки творчості. В одній сцені він спалює свої рукописи. Душа ніде не знаходить спокою і краса не допомагає стати щасливим. Мені здається, що краса як така ніколи для Орландо не була свідомою. Він для мене – розірвана особистість, занурена в свій екзистенційний конфлікт. Цю суть творчої людини прекрасно знали й відчували і Вірджинія Вулф, і, слідом за нею, Ольга Нойвірт. Композиторка вдало схопила і передала настрій роману – відчуженість особистості від цілого світу. Орландо – герой загублений у реальності, не залежно від того, жив він 300 років тому, чи живе зараз, поряд із нами.
Сцена з опери «Орландо». Фото: Michael Pöhn/ Wiener Staatsoper.
Аделіна Єфіменко: Події історії, що розгортаються перед очима Орландо – трагічні. Жах історичних конфліктів і війн будь-якого часу (реформації, двох світових війн, В’єтнаму), Орландо пропускає крізь свою творчість. В унікальній сцені, яку Ольга Нойвірт позначила як 1941 рік, оркестр замовкає і звучить аудіо-запис подвійного скрипкового концерту Й.С. Баха d-moll. Фоном до музики служить відео-інсталяція. Поки звучить ця вічна музика з мерехтливим контрапунктом скляної гармоніки, на екрані невидима рука виписує імена загиблих євреїв. Виконавці цього твору – скрипаль Арнольд Розе та його донька Альма Розе неначе надсилають нам з того світу цей ультразвуковий меседж memento mori. У нацистському таборі Освенцим-Біркенау Арнольд Розе керував жіночим оркестром. У 1944 музиканта не стало.
Зоряна Кушплер: Це неперевершена сцена! На іншому ж боці – тема соціальної і гендерної нерівності, гротеск iPhone-залежності молодого покоління, E-Book-примітивізація суспільства, в якому панують люди, що розівчилися читати книжки.
Сцена з опери «Орландо». Фото: Michael Pöhn/ Wiener Staatsoper.
Аделіна Єфіменко: Була і пародії на Дональда Трампа, на популізм реклами в соціумі споживачів. Та повернімся до питання про красу. В чому, все-таки, для тебе краса Орландо? Можливо, у творчому спадку, який залишиться після смерті поета? Можливо – у його генетичному продовженні – у синові?
Зоряна Кушплер: Думаю, Вірджинія Вулф невипадково назвала свій роман «епохальним маніфестом свободи». Адже народила сина не поетеса Орландо, а її чоловік! Орландо-жінка все-таки знайшла партнера, якого невдовзі втратила. Шельмедін загинув на війні у В’єтнамі.
Аделіна Єфіменко: Ольга Нойвірт розгорнула цілу інтригу трансгендерних подій! В опері епізод знайомства Орландо і Шельмедіна дуже короткий. Сцена, де вони зустрічаються і закохуються, лаконічна. Шельмедін каже: я малюю. Орландо відповідає: а я письменник. Не потрібно багато слів, щоб зрозуміти: два митця перетнулися у часі…
Зоряна Кушплер: …І коли вони зливаються у коханні, стать зникає. Орландо питає Шельмедіна – ти жінка? А Шельмедін Орландо – ти чоловік? Власне від цього кохання народжується новий герой опери, який заперечує поняття статевої протилежності, натомість пропагує статеву рівність.
Аделіна Єфіменко: Цей герой показаний не просто як вільний творець у вільному світі. Він є ним і у реальному житті. Фентезі про Орландо стає реальністю, а ми – глядачі –сучасниками?
Зоряна Кушплер: Так. Ми є фактичні сучасники сина Орландо і Шельмедіна.
Син Орландо – Justin Vivian Bond. Фото: Michael Pöhn/ Wiener Staatsoper.
Аделіна Єфіменко: Це відомий співак (не оперний), митець, який в Америці зробив кар’єру як автор трансгендерних перформенсів – кабаретист і борець за демократію Justin Vivian Bond. Отже, на кінець нашої розмови виходить гарна реприза. Повертаємося до того, з чого почали наше перше інтерв’ю. «Якщо ми хочемо зробити оперу повноцінним і конкурентноспроможним онлайн-продуктом – будьмо готові до трансформації уявлень про те, якою взагалі може бути опера». Для мене опера крім всього іншого є одним з найважливіших засобів виховання молоді. Чи ти згідна з думкою, яку останнім часом уловлюю зі слів різних творчих людей, починаючи з інтенданта Зальцбурзького фестивалю. Люди прагнуть творити мистецтво не як філософську або естетичну доктрину l'Art pour l'Art, а як сутність, яка здатна змінювати людей на краще. Віриш у те, що людина, котра пройшла ініціацію мистецтвом, музикою, оперою, стає більш зрілою, освіченою, доброю? Чи може опера змінити нашу свідомість, навчити толерантності, демократії, емпатії, соціальної і гендерною солідарності?
Зоряна Кушплер: Думаю, що зв'язок виховання з оперним мистецтвом споріднений з вихованням книгою або відвідуванням музеїв, концертів, художніх виставок. Мистецтво – важлива складова духовного розвитку людини, що прагне пізнання світу і самопізнання. Дотик до мистецтва спонукає мислити, формувати власну думку, а також виховує витончений смак. Звісно, не завжди в сучасній опері, де панує Regietheter (ред. – з нім. скор. режисерський театр), відбуваються вистави, після яких публіка полишає зал з позитивними емоціями. Часом відбуваються і такі вистави, які викликають заперечення і негатив. Але й негативна реакція на виставу – це теж емоція! Так чи інакше, театр, опера, музика – види мистецтва, які завжди викликають сильні емоції. Мистецтво не є категорія чогось ідеального або універсального.
Сцена з опери «Орландо». Фото: Michael Pöhn/ Wiener Staatsoper.
Аделіна Єфіменко: Спонтанно виникає ціла серія запитань, які можуть стати предметом окремого інтерв’ю. Але поділися хоча би коротко своїм досвідом як викладач вокалу і вокальної педагогіки на літніх майстер-класах Wiener Musikseminar, що базується на Віденській Вищий школі музики і театру. Які едукаційні завдання стоять перед оперою? Які знання важливо передати майбутнім поколінням вокалістів? Як ти ділишся своїм оперним досвідом зі студентами? Яке ставлення до опери, до професії співака, до суті оперних персонажів повинні винести твої студенти з навчальних курсів оперної підготовки?
Зоряна Кушплер: Карантин дав великий поштовх до розвитку онлайн уроків. І я активно користуюся цією нагодою, адже сама практикувала цей спосіб занять з моїм батьком з 2004 року (!) і це було на регулярній основі. У періоди, коли я готувала нову партію, ми завжди займалися через Skype – практично щодня! Але цей спосіб викладання можливий тільки, коли добре знаєш вокальну техніку і маєш дуже тонке вухо. Мої студенти тепер – це оперні солісти. Приємно, коли після моїх курсів до них підходять колеги і кажуть: «Ти так виріс за період карантину! Як тобі це вдалося?». І надалі продовжую викладати онлайн з великим задоволенням. На заняттях я звертаю пильну увагу, по-перше, на техніку вокалу, дуже прискіпливо підходжу до точного відтворення нотного тексту, а також до вимови і стилістики твору. Попри зайнятість в оперних і концертних ангажементах хотіла би у майбутньому більше уваги приділяти викладацькій діяльності. Настав час активно передавати набутий досвід!
Аделіна Єфіменко: Так, це дуже важливо. Крім того театральне життя, робота над різними образами, наскрізні перевтілення, травестії, зміни статі – увесь цей сумарно набутий досвід оперних героїв дає чудові шанси стократно прожити власне життя. Спілкування з тобою упродовж багатьох років поспіль переконує, що опера й гра на сцені – це для тебе і покликання, і велика любов. Знаменита американська актриса Єва Гебор мала рацію, коли ототожнила любов з грою, у якій двоє можуть грати і обидва виграють.
Розмовляла Аделіна Єфіменко.
Фото: Michael Pöhn/ Wiener Staatsoper.
[1 ] Wieschollek, Dirk. Multiple Identitäten, Programmheft. Wiener Staatsoper. Olga Neuwirth. Orlando. Wien: Walla GmbH, 2019. S. 67.
[2] Andrea Buring. „Orlando“: Olga Neuwirths androgyne Klänge. Zuletzt aktualisiert: 18/12/2019 URL: https://de.euronews.com/2019/12/18/orlando-olga-neuwirths-androgyne-klange
[3] Neuwirth, Olga. Über Orlando, eine fiktive musikalische Biographie. Programmheft. Wiener Staatsoper. Olga Neuwirth. Orlando. Wien: Walla GmbH, 2019. S 29.
08.09.2020