коли проза приходить – то проминає серпень
у містечку Женева – штат Нью-Йорк
кличеш слова – останній призов резерви –
сушиш білизну листків на дереві
скликаєш на звук
і пробуєш воду на крок
і те що тобі здавалось солодким медом
і те що ти розламав наче черствий хліб
проза – це полювання з сокільниками і Мегмедом
оборона замку і одаліска в наметі
1672-й - бучацький ліс
і навіть якщо ця земля насправді черлена
і якщо доведеться вибирати намул з криниць
в одалісок щороку ростуть черева
претендентів на трон ціла череда
а вполювали лише
кілька худих лисиць
Мегмед пригадав слова які сказав йому дервіш:
«Наложниць у тебе багато – військо твоє з могил.
життя – це вхідні металеві двері
слова – це не що залишиться на папері
смерть –
шовковий шнурок аґи
і доки в сідлі – ти будеш наказувати і карати
пестити одалісок і полювати в лісах
і доки твоє військо отримуватиме заплату
нічого не бійся – але чекає й тебе кімната
в якій чорний євнух
з шовковим шнурком в руках»
два вершники до намету Мегмедового примчали
сповістивши що вирізали до ноги
у замку усіх обронців – добірні його яничари -
а інших потяли загнавши в мочари
і закривавили Стрипу та її береги
похід Мегмедові вдався - а Мармурове море
що проглядалось з палацу і Золотий Ріг
тішили як одаліска – її любов і покора –
і входять в його покої палацовим коридором
тінь чорного євнуха
і одаліски сміх
05.09.2015