Мегмед IV

 

коли проза приходить – то проминає серпень

у містечку Женева – штат Нью-Йорк

кличеш слова – останній призов резерви –

сушиш білизну листків на дереві

скликаєш на звук

і пробуєш воду на крок

 

і те що тобі здавалось солодким медом

і те що ти розламав наче черствий хліб

проза – це полювання з сокільниками і Мегмедом

оборона замку і одаліска в наметі

1672-й - бучацький ліс

 

і навіть якщо ця земля насправді черлена

і якщо доведеться вибирати намул з криниць

в одалісок щороку ростуть черева

претендентів на трон ціла череда

а вполювали лише 

кілька худих лисиць

 

Мегмед пригадав слова які сказав йому дервіш:

«Наложниць у тебе багато – військо твоє з могил.

життя – це вхідні металеві двері

слова – це не що залишиться на папері

смерть –

шовковий шнурок аґи

 

і доки в сідлі – ти будеш наказувати і карати

пестити одалісок і полювати в лісах

і доки твоє військо отримуватиме заплату

нічого не бійся – але чекає й тебе кімната

в якій чорний євнух

з шовковим шнурком в руках»

 

два вершники до намету Мегмедового примчали

сповістивши що вирізали до ноги

у замку усіх обронців – добірні його яничари -

а інших потяли загнавши в мочари

і закривавили Стрипу та її береги

 

похід Мегмедові вдався - а Мармурове море

що проглядалось з палацу і Золотий Ріг

тішили як одаліска – її любов і покора –

і входять в його покої палацовим коридором

тінь чорного євнуха 

і одаліски сміх

 

05.09.2015