Я приїхав в дощ – в самотність – в Марбурґ
черепиць луска – й шукати марно
хто з рослин – пасльон чи пастернак?
осінь – роверист на схилах замку
все мабуть із запитальним знаком
все мабуть лиш горілиць й навзнак
приведе тебе кудись тераса
ввечері – ось служба лютеранська
заспівають псалм і щось з бітлів
група зі студентів замість півчих
слиною і пальцем гасиш свічі
проковтнувши причащальний хліб
при престолі молоді студентки
їх тіла немов скрипкові деки
старовинний псалм й гітара Пола:
про насущний хліб – про борг – співучасть
і патлатий музикант співучий
і солістка із дрижачим соло
на початку кожного семестру
пастор Карл запрошує оркестру
ту що грає у студентськім клубі
Моніка і Марта Ернст і Якуб
ще там троє під склепінням замку
всі якось тримаються ще купи
і вина ковтнувши й хліба натще
застебнувши комірець як плащик
прочитавши двадцять сьомий псалм
пастор Карл розказує про світло
темна люстра під склепінням світить
кожен світло обирає сам
потім ми вечеряєм в їдальні
уживаєм кілька слів модальних
я питаю Марту так про всяк
чи вона щось чула або ж знає
що поезія в їх місті проростає
що росте в городі пастернак
вона вірить що псалми і Марбурґ
це престолу золотистий мармур
що майбутнє: кірха кіндер кітчен
голос – то дарована троянда
я кажу: то ви щаслива Марто
а вона: ну ще немає свідчень
07.11.2015