ну ось пережили зиму – дім на сімох вітрах -
і алюмінієвим дротом я прикрутив вітряк
деталі його покрали за зиму чорні дрозди
з них побудують гнізда й закріплять нью-йоркські мости
тюльпан і нарцис: обидва на кволім стеблі
в тюрмі прозорого дзбанку
вже на столі
може собі придумав за зиму повість таку
що дім пролетить над землею на тім вітряку
він вгруз в свою землю – зжився з кущами малин
мушу усім ділитись - навіть малим:
переживанням зими за пазухами кімнат
тримати ув оці вітер
і недорослий сад
я чую як вже затихає в пивниці теплий котел
книжками які читаю всі стіни припер
листки із написаним віршем встелили паркет
дім з вітряком в якому живе поет
мусить дбати про себе бо що з піїти візьмеш?
хіба ось листок паперу або
зашкарублий мешт
«так ось він ще що придумав – думає дім собі –
краще б мені лежати п’яним в густій траві
або ж поливати травичку як чинить сусідський пес
кульбаби ростуть після цього – і зацвітає без
і прийде єнот погрітись – і випаде дощ
йому б починити мешти:
п’яти вилазять з підошв»
«я думаю як літати – кажу я дому – й напруж
тіло своє що вшите з червоних пелюсток руж
з шовку південного вітру – з моїх листків
списаних віршами – якими і я прилетів
якщо нас вітряк відірве від притягання землі
зиму ми вже пережили
варто тепер й політ»
дрозди принесли новину: лис поцупив жупан
тікав з ним до океану – за горизонтом пропав
трава прийняла до гурту жовторотих кульбаб
кажуть що втік недалеко бо на обидві кульгав
я ще пишу вірші – і слухаю спів вітряка
в домі який не літав ще
в якому немає замка
02.05.2015