Рядок

дожився: забув перший рядок

вірша – у домі – як знаєте – на сімох

вітрах – півночі його шукаю

півночі ллє наче з відра

б’ється об стіни будинку вітряк

вийшов – з петель знімаю

нащо шукаю вночі ті кілька слів?

серед паперів беру їх слід

наче лис який втратив здобич

меншає тих кому б подзвонив

мабуть рядок  цей – один із них

– однини перша особа –

не здаюся: я знаю що я знайду

навіть якщо цей дощ перейду

але стою при вікні – морщу чоло

перебрані записи – до сміття

півночі з дощем також життя

при вікні за письмовим столом

знову вийшов: бо скрикнув дрізд

дощ подався в шир і вигнався в ріст

а рядка – нема і вірш не йде

океаном пахне волоський горіх

і на кухні хліб підгорів

і зелений чай і я – ніде

і тому тремтить папір і моя рука

і тому шукаю хоч тінь рядка

а кому дзвонити? і я не дзвоню

і тому шукаю – а не пишу

нóшу цю  - цілу ніч ношý

шарудить папір – то я не сплю

я подумав зранку: що нить рядка

до якої тиждень я так звикав

а тоді забув – а потім хотів

розпочати вірш – лежить в долоні

бо за нею/ним шукаю в домі

перевертаю порожній дім

(знимка: Крістіана Вайзе)