і коли я увійду в кімнату – й увімкну люстру
і коли світло впаде на плечі нам двом
кого до нашого дому впустим
туману білий листок морської капусти
що росте з океану з Різдвом?
і коли запахне хвоя – чи пригорілий хліб
у домі в якому джинси і сорочки
рукописи як солому складено в хлів
з ключами від замків й моїх слів
і списані за життя ручки
і коли ти почуєш голос базарських коляд
тут де в повітрі літає Моцарт
я увійду в кімнату що змінює колір
запаливши ватран – опущу комір
Різдво – недописана проза
і коли допливуть до острова всі пороми
заглушиш авто – й побачиш дім
світло тобі впаде під ноги
дім в якому немає нікого
ще над водою але вже у воді
але я казав що увійшов – й увімкнув люстру
і що ти увійшла за мною слідом
у цьому різдвяному домі пусто
океану туманного пустинь
й на зірки застебнуте світло
19.09.2015