Якщо розглядати громадянське суспільство як формацію середнього класу, що залежить від його соціально-економічного становища, то в Україні загалом і в Галичині зокрема картина мала би бути досить сумна. Втім, ми маємо чимало громадських об'єднань та інших форм самоорганізації, і багато з них працюють успішно. На чому ж тримається громадянське суспільство в Галичині? Експерти кажуть, що на традиції, на ентузіазмі, на милосерді. Але ніхто не відкидає необхідності підтримки від держави.   Питання ефективності  

Про надії нашого часу говорив під час своїх лекцій у Львові та Івано-Франківську професор Університету Рим ІІІ, генеральний секретар Спільноти святого Егідія Адріано Рокуччі. Великі надії він покладає на Папу Франціска і… на молодь. А ще професор переконаний, що Церква сьогодні отримала вагомий імпульс, щоб вийти із самодостатності і йти назустріч людям, «облишити вичісувати овець в отарі, а шукати тих, що заблукали». Про це, і не тільки, професор Рокуччі розповів в ексклюзивному інтерв'ю для читачів «Z».   Адріано РОКУЧЧІ*:  

Чотири впорядковані могили з написом "Королівство Нідерланди" на івано-франківському цвинтарі – єдиний матеріальний слід дивних драматичних подій 1942-1944 років, через які Станіславів/Івано-Франківськ назавжди увійшов у історію Голландії.

«Насправді, що художнику треба? Малювати. Цього цілком достатньо. Маєш можливість – малюй».    

В Івано-Франківську відновили браму до палацу засновників міста — родини Потоцьких. І хоч будівлі за тією брамою палацом назвати важко, це, однак, пам'ятка архітектури 17–18-го століть. А через те, що в цих приміщеннях з часом розмістили військовий шпиталь, палац вважають ще й пам'яткою військової архітектури 19-го століття. Зі слів начальника міського відділу охорони культурної спадщини, Ігоря Панчишина, це, напевно, перша пам'ятка в місті, яку вдалося реставрувати за часів незалежності України.  

Пропонуючи повитягати із фондів музею і виставити роботи з колекції легендарної франківської бієнале «Імпреза», я не очікував, що основним питанням, яке виникне в процесі, буде «А чи була Імпреза?...». Виявляється, покоління молодих, що тоді, на початку ‘90-х, щойно народжувалося на світ, навіть не уявляє можливості виникнення в провінційному містечку амбітного проекту – проведення міжнародної мистецької акції бієнале «Імпреза», що відбулося п’ять разів (1989, 1991, 1993, 1995, 1997) і вплинуло на розвиток артистичних процесів на десятиліття вперед.  

Перша зустріч, що відбулась в Івано-Франківську у форматі TEDx, зібрала неочікувану кількість учасників. Доповідачі розмірковували на тему, що ж потрібно Україні сьогодні. Київський гість Петро Порошенко переконаний, що маємо стрибати, як жаби. Львів'янин Андрій Садовий — що треба просто брати і робити. Приблизно одностайна з ним журналістка Наталія Соколенко, яка, пропагуючи гасло «No skigling!», пропонує не обирати «менше зло», а творити вибір самим. Юрист Андрій Романчук радить покладатись у своїх діях не емоції. Усі доповідачі говорили, спираючись на власний досвід успіху.

 

На ринковій площі Івано-Франківська руйнується будинок, в якому народився й виріс колишній голова Федеральної Резервної Системи США Артур Бернс.    

  Кожне місто стоїть на некрополі. Іноді ця істина очевидна. Провівши майже тиждень у Керчі, де курганний некрополь скіфських царів розташований просто у межах міста, я почав інакше дивитись на міський асфальт. В певному вимірі буття ми щоденно ходимо надгробком. Кам’яною накривкою мегамогили.  Й не лише ходимо. Це не може відбуватись безкарно.