Якщо розглядати громадянське суспільство як формацію середнього класу, що залежить від його соціально-економічного становища, то в Україні загалом і в Галичині зокрема картина мала би бути досить сумна. Втім, ми маємо чимало громадських об'єднань та інших форм самоорганізації, і багато з них працюють успішно. На чому ж тримається громадянське суспільство в Галичині? Експерти кажуть, що на традиції, на ентузіазмі, на милосерді. Але ніхто не відкидає необхідності підтримки від держави.
Питання ефективності
Енциклопедії дають нам визначення громадянського суспільства як системи інститутів поза межами державних і комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення; це сукупність громадянських і соціальних інституцій та організаційних заходів, що формують базис реально функціонуючого суспільства на противагу і доповнення виконавчим структурам держави. Отже, всі громадські (неурядові) організації, всі зібрання громадян формують громадянське суспільство. Директор івано-франківської громадської організації «Інститут розвитку міста», експерт з розвитку громад Віктор Кімакович визначає громадянське суспільство як участь громадян у житті держави, їх здатність управляти та впливати на владу. Наскільки ж воно є ефективним в умовах сьогодення?
«Я би не говорив зараз про ефективність громадянського суспільства, бо воно ефективне настільки, наскільки дозволяють умови в державі. Але, безперечно, воно є необхідним. Адже це означає участь громадян у житті держави, їх вплив на владу, їх самоорганізацію, відповідальність громадян самих за себе. Для розвитку громадянського суспільства необхідні відповідні умови — економічні та законодавчі. В Україні громадянське суспільство працює скоріше не завдяки, а всупереч умовам. Але це вже є ґарантією того, що воно буде існувати надалі. Позитивною складовою розвинутого громадянського суспільства є те, що воно може стати поштовхом до місцевого розвитку. У найбільш громадянсько розвинутих країнах кожне третє робоче місце людям надає громадська організація (ГО), де працівники отримують заробітну платню, соціальні ґарантії тощо. Але для цього має бути заможне внутрішнє середовище у державі, аби громадська організація мала звідки брати кошти на свою роботу, на зарплатню. Коли ж люди в країні бідні, то відповідно маємо й інший рівень громадських організацій. Вони все одно працюють, на ентузіазмі членів, чи надають послуги, які не потребують матеріальних затрат. Скажімо, щоб помити вікно у сиротинці, коштів не потрібно. Тобто організації працюють, лише постає питання у їхній ефективності».
Вихід є — у співпраці
Добрим прикладом Віктор Кімакович називає співпрацю держави з громадськими організаціями — коли держава, не маючи можливості надати певні послуги населенню, делеґує свої повноваження громадськості. Так працює в Івано-Франківську «Містечко милосердя». Це громадська організація, зареєстрована при Монастирі Сестер Служебниць Воплоченого Слова. Сюди потрапляють дівчата з інтернатів області, які завагітніли і не хочуть робити аборт. Дитячий інтернат не може утримувати молодих матерів, державної підтримки (матеріальної чи житловою площею) можна чекати дуже довго. А тут, у «Містечку милосердя», цих дівчат приймають, їм дають дах над головою, харчування, одяг, допомагають давати собі раду з новонародженою дитиною. Фактично молоді неповнолітні мами не опиняються на вулиці, а отримують нову сім'ю. Спочатку «Містечко милосердя» існувало на пожертви благодійників, а згодом почало отримувати фінансову допомогу з міського бюджету. «Це вдалий приклад того, коли громадянське суспільство бере на себе певні функції держави, допомагає їй. І тут добре, якщо держава теж допомагає, або хоча б не заважає такій діяльності», — наголошує Віктор Кімакович.
Мешканці «Містечка милосердя»
Прикладом діяльності ГО, коли вона бере на себе певні державні повноваження, може бути й один з напрямів роботи Мальтійської служби допомоги на Івано-Франківщині. Тут щорічно організовують акції допомоги сиротинцям області перед початком навчального року «Шкільний портфелик» і до зимових свят «Миколай іде до сиріт». Широка інформаційна кампанія дозволяє залучити велику кількість благодійників до цих акцій. Можна долучатись фінансово та необхідними речима, брати листи дітей із сиротинців до Миколая і купувати дітям замовлені подарунки. До цих акцій радо долучаються прості люди, бо допомога не мусить бути великою і тому є посильною для багатьох.
Мальтійська служба допомоги в Україні діє від 1990 року і на тепер має тут шість осередків
Добрі галицькі традиції
Наші громадські організації мають два основні джерела для існування: міжнародні ґранти, функціонування при великих підприємствах, фондах (їх є порівняно небагато) і самофінансування чи існування на пожертви (цей вид самоорганізації громадян є найпоширенішим). Так працюють хори, футбольні команди, різні творчі об'єднання.
Більше сотні років тому на теренах Галичини діяли «Просвіта», «Пласт», релігійні братства, «Червоний Хрест», спортивні та культурні товариства. Віктор Кімакович пояснює, що трохи ліпший порівняно з рештою України розвиток громадянського суспільства в Галичині сьогодні завдячує саме традиції. Нехай вона була перервана в радянський період, але вже з часів назрівання незалежності громадянським рухам тут вдалося сфорумуватись швидше.
До ювілею найстаршої української громадської організації Нацбанк навіть випустив спеціальну монету
Про високий рівень соціального капіталу на Прикарпатті говорила під час круглого столу з обговорення реґіональної програми розвитку громадянського суспільства Юлія Щербініна, представник проекту ПРООН в Україні. Ставлячи у приклад організації при парафіях, толоки, які існували тут ще 100–150 років тому.
Розвиткові громадянського суспільства в Західній Україні сприяє і релігійність населення, велика кількість церков, монастирів. Адже при кожній чи кожному з них функціонує елементарно хор, якісь гуртки, а дехто пішов і далі, створюючи футбольні команди, молодіжні організації. Це все є прикладами самоорганізації населення, елементами громадянського суспільства.
Крім того, наші заробітчани, часто їздячи у країни Європи, бачать успішні приклади громадянського суспільства, нерідко їм навіть випадає користатися з послуг громадських організацій, таких як благодійні їдальні чи ночівлі, правові організації. І всі ці практики, побачені там, вони умовно "везуть сюди". Наші люди бачать громадянське суспільство в дії і розуміють, що це таке.
Минулого року Пласт відсвяткував своє 100-річчя. СКОБ!
Якщо ж говорити про напрямки розвитку, то найприроднішим для нас є розвиток харитативних (благодійних) організацій. Оскільки людям притаманне милосердя, і пересічний галичанин швидше дасть гроші на онкохвору дитину, ніж на гурток макраме у якомусь селі. Найважче розвиватись саме вузькоспеціалізованим організаціям.
А як може допомогти держава?
По-перше, хоч би не заважала. Порівняно з законодавством сусідньої Росії, українське є досить ліберальним. Тож в цьому плані перспектива є. Якщо говорити все-таки про допомогу від держави, то це можуть бути різні механізми стимулювання бізнесу долучатись до роботи громадських об'єднань. Приміром, сьогодні в Україні кошти, які витрачає підприємець на рекламу, не оподатковуються, а гроші, які витрачає на благодійність, підлягають оподаткуванню. Зміна податкового законодавства вже дала б свої результати.
По-друге, як буде рости економічний рівень держави, на вищий рівень підійматиметься і громадянське суспільство. Коли, умовно кажучи, людина після однієї роботи не буде бігти на іншу, аби заробити копійку, а зможе віддавати свій час громадським справам. Безумовно, зараз є такі люди, і завжди знайдуться ентузіасти-альтруїсти. Але що вищим буде економічний рівень суспільства, то більше в ньому буде таких людей, то швидше воно ставатиме громадянським.
Щодо конкретних кроків держави. Нещодавно в Івано-Франківську відбулось обговорення реґіональної цільової програми сприяння розвиткові громадянського суспільства в Івано-Франківській області на 2014–2015 роки. До слова, Івано-Франківщина є однією з чотирьох областей України, де таку програму ще не затвердили. Але, як наголосили на круглому столі депутати обласної ради, з цим питанням не варто поспішати, варто продумати всі деталі, всі заходи за програмою, аби вона справді діяла, а не була ухвалена лише «для галочки».
І знову постає питання ефективності
«Те, що таке обговорення розпочалось, уже добре, — переконаний Віктор Кімакович. — Наразі питання тільки в ефективності. Влада у цій програмі мала би перелічити конкретні цілі, які буде дотувати. Іншими словами, які послуги вона збирається замовляти у громадських організацій. Має бути чітко виписана цільова група і результат, кількісний і якісний, якого би влада хотіла досягти. Інакше це будуть просто декларативні речі».
Найбільша громадська організація в Україні — Червоний Хрест. Її представництва є в кожному реґіоні країни
На круглому столі представники громадянського суспільства наголошували на тому, щоби програму, націлену на них, не ухвалювали без них. Учасники заходу домовилися, що проект програми, яка має бути винесена на сесію облради 15 листопада, обговорять на засіданні профільної комісії за участі представників громадськості. Якою мірою ця ідея була втілена в життя, «Z» поцікавився у громадського діяча Івано-Франківщини, політолога, керівника реґіонального відділення Інституту політичної освіти Тараса Случика. «Засідання профільної комісії відбулось, і комісія рекомендувала підтримати той текст програми, який врахував пропозиції експертів від громадськості. Зараз на сайті облради можна ознайомитись із проектом програми. Виконавцем програми пропонується обласна рада», — пояснив він.
Загалом, щоби програма була ефективною, на думку Тараса Случика, необхідні три елементи: прописаний чіткий механізм контролю за виконанням програми з боку громадськості, можливість реального фінансування програми та конкретні цілі.
На Івано-Франківщині зареєстровано близько 1200 громадських організацій, з того половину становлять благодійні фонди, близько ста молодіжних об'єднань. Але ця цифра чисто статистична. Насправді у цій кількості є організації, які функціонують лише на папері, складаються з голови і печатки і не провадять жодної діяльності. З іншого боку, існує безліч неформальних об'єднань, які беруть активну участь у громадському житті.
Громадським ініціативам, які беруться за складну справу контролю за владою, державних дотацій у нас не дочекатись. Зрештою, що далі вони від бюджетного «корита» — то чесніші
Попри незадовільний соціально-економічний стан середнього класу в державі, який здебільшого і формує громадянське суспільство, можна навести багато прикладів активних громадських формувань. Серед найактивніших Тарас Случик називає Комітет виборців України, Фундацію реґіональних ініціатив, «Еталон», патріотичні організації типу «Пласт», «Студентське братство», серед найцікавіших — пожежно-спортивно товариство «Грім», «Мами Прикарпаття». Також Тарас Случик відзначає ГО «Опора». Це організація типу «watch dogs», головною місією якої є контроль за діями влади. Політолог каже, що нині Україні дуже не вистачає організацій, які би контролювали владу, аналізували звітність депутатів перед громадськістю і стежили за її наявністю в принципі, висловлювали владі свої пропозиції тощо.
«Звичайно, що такі організації не можуть бути підтримані державними програмами, бо вони мають бути максимально незалежними від влади, — каже пан Случик. — А державна програма може бути націлена на соціальні проекти, причому більше не у Івано-Франківську, а в районних центрах чи сільській місцевості, де ці проекти є менш вартісними, і одна чи дві тисячі гривень можуть дати великий ефект».
13.11.2013