Частина 1. Окреслення теми

Естетична свобода – це самостійно винайдена «нестабільна рівновага» людського пристосування, яка, відкриваючи реальну порожнечу людської сутності, обертає цю нестачу та «моральну кризу» в нагоду погратися з цією порожнечею й утвердити її хаотичну силу». Пітер Кенінґ    

В Україні буде суспільне телебачення. «Національну суспільну телерадіокомпанію» створять на базі Національної телекомпанії України, Національної радіокомпанії України, державної ТРК «Культура», обласних державних ТРК, державної ТРК «Крим», державних організацій Київської державної реґіональної ТРК, Севастопольської реґіональної державної ТРК, Новгород-Сіверської реґіональної державної ТРК «Сіверська», Криворізької реґіональної державної ТРК «Криворіжжя» та Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм».

   

За брудними вікнами першого поверху можна побачити невеличке приміщення. Потрапити в середину можна лише з 15 до 17. Іноді на папірці А4 при вході можуть з’явитися інші цифри. 2 години на день – рівно стільки працює Центр Сучасного Мистецтва у Франківську – місце, де на відкриттях виставок по шкірі пробігають мурахи від застиглого у повітрі стогону митців, в якому вчувається увесь їх жаль за «золотими» минулими часами.

В такий важкий для країни період мистецтво стає ближчим, приходить до людей, намагається нести позитив, попри всі незгоди, тривоги, розпач – давати поштовх рухатись уперед і натхнення жити далі. А самі митці розуміють, що їхня праця тепер, як ніколи, важлива і потрібна, тому – максимум простоти, актуальності та доступності.      «Майдан» на проході    

    Без малого 60 років тому річку Млинівку, яка протікала через тодішній Станіслав (а нині Івано-Франківськ), з’єднали каскадом озер із велетенським котлованом. Будова тривала понад рік, і штучну водойму тогочасна радянська преса гучно охрестила «Станіславським морем». Розташування велетенського водного плеса поруч із центральним міським парком передбачало перетворення такого комплексу на велику відпочинкову зону. Але…    

Продати душу дияволу – та запросто! Зрештою, та й що воно таке, та душа? Щось ефемерне, нереальне і малозначиме, безтілесне, згусток енергії без реальних форм та контурів. А якщо це допоможе уникнути найвищої форми страти, спалення, а її купують в обмін на життя? Фізичне, справжнє існування, коли можна насолоджуватися тілесними утіхами, не зважати на суспільні норми і правила, жити в своє задоволення. Це вічне протистояння чорного і білого, добра і зла, балансування на межі дозволеного, боротьба з цілим світом і з самим собою.

Що першим спливає на думку, коли мова йде про Туреччину? Розкішні курорти по той бік Чорного моря, із комфортними готелями, дорогими ресторанами, чистими пляжами, гламурними бутіками зі шкіряними та ювелірними виробами, вишколеним персоналом і смаколиками в режимі «все включЩо першим спливає на думку, коли мова йде про Туреччину? Розкішні курорти по той бік Чорного моря, із комфортними готелями, дорогими ресторанами, чистими пляжами, гламурними бутіками зі шкіряними та ювелірними виробами, вишколеним персоналом і смаколиками в режимі «все включено»... ено»...

  Лідія Осталовська. Акварелі. Переклад з польської Андрія Любки. – Чернівці: «Книги – ХХІ», 2014.