В такий важкий для країни період мистецтво стає ближчим, приходить до людей, намагається нести позитив, попри всі незгоди, тривоги, розпач – давати поштовх рухатись уперед і натхнення жити далі. А самі митці розуміють, що їхня праця тепер, як ніколи, важлива і потрібна, тому – максимум простоти, актуальності та доступності.
«Майдан» на проході
Однією із найцікавіших і найвідвідуваніших для жителів Івано-Франківська стала вулична виставка «HUMAN FACTOR. LAST EDITION». Погляд перехожого зупиняється на окремих моментах, коли молоді студенти, а потім і решта небайдужих українців, рушили на вулиці міст у пошуках правди, справедливості, змін, Європи, зрештою. На світлинах майже дитячі обличчя, які щиро вірили у майбутнє. І літні люди, що просто не могли всидіти на зручних диванах, бо хотіли власноруч творити історію. Події 30 листопада, що підняли лавину обурення по цілій країні. Тут і моменти побиття, і ті, хто знущався над беззахисними дітьми, жінками, беззбройними чоловіками. І їхні жертви, кров та розпач. Та життя мінливе: сум змінюється на радість, сльози – на посмішку, зневіра – на бажання жити. А після негоди, нехай і довготривалої, обов'язково засвітить сонечко. Рани на тілі і душі затягнуться. Залишаться лише рубці. Вони і через багато років будуть нагадувати про себе, віддавати тупим болем. І промовляти: це було з нами, розгорталося на наших очах, і залишається у спадок наступним поколінням. Це не можна змінити – необхідно просто навчитися жити. Знову...
Одного із героїв, якого встиг зафільмувати оператор, уже немає. Хтось з майданівців отримав поранення, хтось тепер воює... Люди зупиняються коло портретів, пригадують, як там було, на барикадах, вдивляються в обличчя незнайомих, чужих, але водночас і таких рідних людей на центральних вулицях столиці. Виставка мандрівна, переїздить по різних регіонах, населених пунктах, не оминаючи міста і села, нагадуючи про події і людей, які їх творили. Світлини встигли побувати у Києві, Львові, Чернівцях, деяких інших містах. Актуальними є роботи й закордоном, зокрема в Польщі та Сполучених Штатах. Наразі демонстрація робіт залежить від згоди авторів на друк фотографій і, при необхідності, передачу авторських прав.
В Івано-Франківську експозицію розмістили у середмісті, поблизу Вічевого майдану. Тут людей завжди вдосталь, тож світлини привернула увагу багатьох. Виставка налічує 177 робіт, зроблених 42 фотомайстрами з цілої України. Двоє авторів презентованих робіт - Віктор Гурняк та Сергій Ніколаєв, загинули в зоні збройного конфлікту на Сході країни. Як зауважила одна з організаторів виставки, керівник ГО "Поранені SOS" Наталія Сербин, мистецтво у ці складні часи має бути як тінь – стояти збоку і мовчки впливати на свідомість людей.
Бронежилет як мистецький виріб
Бронежилет, як засіб захисту від ворожих куль, увійшов в гардероб деяких українців ще під час Майдану. Поступово ці «модні аксесуари» перекочували на Схід. Та все ж деякі залишилися у мирного населення, а громадські активісти вирішили, що нема чого їм припадати пилюкою без діла. Тим більше що бронежилети такого ступеню захисту на Сході не актуальні. Тому вирішили влаштувати мистецьку акцію. Одинадцять бронежилетів активісти роздали в добрі руки місцевих художників. Спочатку планували більше, та не всі митці згодилися витратити свій час на доброчинність. Виставка бронежилетів відбувалася на вулиці Незалежності, пізніше її перемістили у приміщення філармонії.
Після закінчення експериментальної експозиції бронежилети планують виставити на продаж, а кошти передадуть важкопораненим бійцям, які потребують довготривалого лікування та реабілітації. Уже не один місяць витвори місцевих митців реалізують на аукціонах, покупцями яких є представники української діаспори. Таким чином мають намір реалізувати і мистецькі бронежилети. Наталя Сербин розповідає, речі з Майдану, зокрема щити, каски, художні вироби, користуються попитом у діаспори. Чи то люди там усвідомлюють справжню вартість таких речей, які ми не цінуємо, а через кілька років будемо виставляти в музеях, чи просто хочуть бути дотичними до історії країни, яку багато років тому покинули, можливо й не з власної волі, зауважує активістка.
Один із бронежилетів розписував відомий художник та дизайнер Ярема Стецик. «До мене звернулися волонтери, попросили допомогти у підготовці виставки. Пояснили, є бронежилети, які шили на Майдан. Частину відправили, а інші залишилися тут. Озвучили ідею розмалювати бронежилети, а потім реалізувати їх для допомоги пораненим. Я відразу ж зголосився. З одного боку зобразив "Молитву до архангела Михаїла", з цією молитвою для мене асоціюється Майдан. З іншого боку – "Святий Майдан гартує добро". Мова про преображення людей внаслідок тих подій», – зауважує Ярема Стецик. Образ архангела Михаїла на полотні бронежилету втілив і художник Богдан Бринський. Загалом митець взяв на себе художнє оформлення двох бронежилетів. Пригадує, коли розмальовував зелену тканину іншого, на полотно покапала біла фарба. Тоді зобразив образ Христа.
Людина, що малює героїв
У приміщенні міської Ратуші на площі Ринок в Івано-Франківську показали виставку «Нескорені», пов'язану із останніми подіями в Україні. Експозиція художника із Калуша Володимира Безрукого налічує 224 портрети та 80 картин. Крім того, тут зібрано 120 експонатів з Майдану - щити, цеглини, шоломи, мішки. Нині роботи поїхали до національного заповідника «Давній Галич», а 28 березня – до Національного музею літератури у Києві. На світлинах обличчя людей, які були активними учасниками Майдану. Таким чином автор хоче показати, хто насправді впливав на розвиток подій, наражався на небезпеку, голіруч йшов на озброєних силовиків, намагаючись змінити перебіг подій.
Володимир Безрукий закінчив у 2002 році художнє відділення Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Пізніше поступив до Львова. У нього вроджене почуття колористики, розповідає Богдан Бринський. На Майдан не ішов за тим, щоби там малювати. Безрукого вразив образ Сергія Нігояна, його рішуча і цілісна натура, сила духу і бажання змінити країну. Це був перший портрет. Далі зачепило, стало цікаво малювати людей. Художник просто підходив до цікавої на його думку постаті зі словами: «Можна я тебе намалюю?» Ніхто не відмовлявся. Про це свідчить кількість робіт автора.
Як відзначають друзі Володимира Безрукого, його характеризують дві риси – надзвичайне почуття гідності і загострене почуття справедливості. Це прослідковується і в його творах. Нині Володимир Безрукий перебуває в зоні АТО, малює учасників військових дій. Здебільшого, добровольців. Крім того, пейзажі, домівки жителів Сходу, природу. І ворожі танки, які зруйнували розмірену буденність, привезли хаос, страх і смерть у цілу країну. Це все олівцем, олією, пастеллю, навіть ручкою чи фломастером, адже на фронті не завжди знаходиться можливість акуратно виводити лінії чи наносити кольори.
