Виставка «чеLOVEки» (10.03-31.03.2015) молодих художників Аліни Гаєвої (з Києва) та Леся Панчишина (зі Львова) планувалася в Івано-Франківському ЦСМ ще з минулого року. Доля познайомила митців під час спільних проектів фонду розвитку та підтримки молодого мистецтва Slava Frolova group. Останнім часом художники виставляються або разом як GAP year, або поодинці. На виставці в ЦСМ роботи навмисне не підписані – автора та сюжет доводиться вгадати самостійно. Глядачам така гра подобається. Більшість прочитує зашифровані посили, звичайно, великою мірою суб’єктивного трактуючи сюжети.
«Проект покликаний привернути увагу глядача до проблеми браку живого спілкування в сучасному світі. Адже воно – необхідне для кожного, спілкування без посередництва нових технологій та соціальних мереж. Інновації є невід’ємним елементом життя 21 століття, благом цивілізації, що стирають кордони й створюють свою віртуальну реальність. У неї поринаєш, забуваючи про магію дотику, першого поцілунку, магію, що розливає тепло по жилах після зустрічі поглядами з випадковим незнайомцем. Сьогодні змінилися умови існування, але за екранами ховаються все ті ж люди; їхню неповторність можна перечитувати, як книгу: з дня в день. І вони потребують реального себе, вони потребують реального тебе», – з авторської експлікації.
Молоді художники в стані пошуків. Благодатний час. Вік дозрівання, росту, формування, експериментів. Пошуки комунікації, налагоджування контактів, творення діалогів. Рефлексії на оточуючу дійсність (вагітність, Charlie, війна), спроби перетворення інформації в емоцію. Пошуки свого місця в заданій системі координат. Незважаючи на молодість автори вже є учасники багатьох персональних та колективних проектів. Активна виставкова діяльність – спосіб показати себе, спроби подивитися на себе зі сторони?
Обов’язкова тілесність (у Гаєвої – портретність), навколо котрої вибудовується сюжетна фабула – застиглі, мовчазні до німоти, позбавлені виразних емоцій персонажі, що навівають сум, а інколи скорботу. Надлишок трагізму, як на молоді літа. Експресія досягається виключно через колір та жест. Колорит навіть у відкритих кольорах глухий, в’язкий, але поверхневий, умовний, з використанням класичних опозицій. Аліна Гаєва сміливо оперує лінією для побудови образу, кольори умовні, часто монохромні. Вона обов’язково ставить на роботу сигнатуру. Переважно це читабельний каліграфічний елемент, розважливо вписаний в композицію картини. Фігури людей, фрагменти фігур чи портрети на картинах показово застиглі, беземоційно незворушні, завислі, немов би зафіксовані постановочним фото.
Натомість Лесь Панчишин тяжіє до плям, контрастів, живописних ефектів, інколи вплітає в тканину зображеного ненав’язливі написи англійською. Сюжети нагадують спогади, раптово навіяні сьогоденням. Серія робіт «Близькі» 2013-14 рр. супроводжується філософськими максимами автора: Даючи та віддаючи, ти отримуєш більше, ніж беручи; Говори зі мною, Розсміши мене, Розповідай мені, Дивуй мене, Пліткуй про мене, Довірся мені, Свари мене, Ображай, Тільки говори зі мною, Говори що завгодно, Мовчи що завгодно, тільки не обривай наш діалог; Бути собою – це рух, динаміка; Статичність – найбільший ворог будь-якої ідентичності; Але тільки здолавши статичність, затхлість, болото стереотипів, ми можемо стати собою.
Запізнившись більш ніж на годину на відкриття своєї виставки, автори були приємно здивовані присутністю майже десятка глядачів, журналістів, колег, які чекали, щоби наживо поспілкуватися з цікавими художниками, втілити бажання діалогу в життя. Несподівані запитання, жарти, інтерв’ю, вино творили одну із складових творчої комунікації, продовженням котрої є виставка. «Автори проекту акцентують на любові як на почутті, що народжується зі спілкування: між матір’ю та дитиною, між хлопцем і дівчиною, між давніми друзями, між своїм зовнішнім та внутрішнім голосом. За допомогою фарб і полотна автори спонукатимуть глядача задуматися над стилем та сенсом власного життя».
Аліна Гаєва - народилася 1986 р. 2010 року закінчила Придніпровську державну академію будівництва і архітектури, за спеціальністю архітектура.
Лесь Панчишин – народився 1991 р. Закінчив Львівський державний коледж декоративного і народного мистецтва їм. І. Труша. З 2012 - навчається у Львівській академії мистецтв.
30.03.2015