Великі світові події зіпхали па десятий плян багато наших справ, які в нормальних обставинах булиб нам зганяли сон з очей, відбирали апетит, прискорювали биття (і так уже розтелепаного!) серця. Зріст доріжні, небезпека редукції, запротестований вексель, чи зафантовані статки — все це такі маленькі, такі мікроскопічні речі, що й не варт про них думати. Навіть вибори, чуєте, Панство!... Навіть вибори (поза кількома сотнями кандидатів на послів!) не викликують ніяких дискусій.  

Коли прийде той Станлей або Станлієнко; Наполєон, або Наполєончик, якому уже терпець урветься? "Земля наша обильная а порядку въ ней нѣсть." Приходьте, Варяги. Варяг, який небудь, тілько не свій Пан-Брат!...

(Оповідання адвоката).

Poszliśmy do księgarni. Tu wszystko przygotowane do nowej konjunktury, bo Nowobogacze lubią kulturę ładnie oprawioną. Pan Tomiczek skierował się zaraz ku pułkom, zaczął mierzyć metrem...

Не дивуйтесь, любі читачі, що торкаюсь такої чудної теми, бо з приводу тих "корінів" трапився ганебний анекдот з нашим славнозвісним ученим історіком і професором М. Грушевським, чи, навіть — два анекдоти.

Малий фейлєтон

Малий фейлєтон

Малий фейлєтон

"Большевик" — це сьогодня таке страшне слово, таке як 22. листопада 1918 р. слово — "Українець"!

А молодіж! Гарна й бридка молодіж, вистроєна після найновішої моди аж до останного ґузика, гуляла без памяти не до білого а до ясного дня, робила "очка" та "познайомлювалася", а мамці й тітки вже заздалегідь укладали пари. От такі то колись були мясниці!