Малий фейлєтон
— Що, я, справді, гірший за инших чи що?
Яку ґазету чи журнал не розгорнеш, скрізь тобі:
— Огляд закордонної політики.
— "Вперед чи назад"?
— "Мирова катастрофа".
— "Світова пожежа".
— "Економічне банкроцтво".
— "Всесвітня революція".
— "Нові політичні комбінації".
Еtс. Еtc.
Розумієте заздрісно.
Усі пишуть, а я ні.
Так оце і я вирішив оглянути закордонну політику за останні місяці.
Розуміється, — це справа нелегка.
Але... Попробую.
Тай почуваю, що треба зазнайомити з цим питанням, а то багацько з наших громадян не поінформовані.
Зустрів одного приятеля.
Кричу:
— Товаришу! Де Шанель?! Чули? Підходить.
— Продав, — каже — 450 карбованців.
— Кого, — кажу, — продали?
— Та ви-ж про шинель?!
— Про яку там шинель?! Де Шанель! Новий французький презідент. Вибрали оце недавно.
— А-а-а-а! Вибрали?! Недавно?! Що з того? І банк запечатали теж недавно. Прощайте. Поцілуйте його у вічі, а він вас хай цмокне двічі. Та будете родичі: Де Шанель!
Людина, як бачите, зовсім не знайома з останніми закордонними міжнародніми подіями.
Ну, як тут не напишеш?
Звичайно, не будуж я робити огляд міжнародньої політики всього світу. Я лише буду говорити про ту політику, що "осьтут" у мене сидить.
"Осьтут" — це значить — на потилиці.
***
Східне питання.
Значить так.
У Франції був Жорж Клємансо.
В Анґлії, на жаль, ще й досі є Льойд Джордж.
Хоч останній і каже, що ніби хоче на покой, — але дурить — не хоче.
Одріжняються вони оден од другого, як ви й самі бачите, лише тим, що в одного "Жорж" стоїть спереду, а в другого — з заду.
Так оці два Жоржі вирішили розвязати східне питання в той спосіб, щоб відбудувати "Єдиную-недѣлимую".
Наймили для цієї справи трьох дурнів: Колчака, Юденіча та Денікіна.
Большевики за нашою допомогою по черзі набили морду всім трьом.
Тоді тіж самі Жоржі наймили четвертого.
Четвертий теж лізе, висовує потроху й свою. І його буде бита.
Оця вся процедура зветься тепер політиками:
— "Найболючіше питання сходу".
Чому — "найболючіше"?
— А ви як гадаєте? — Як по морді бють, те хіба не болить? — Болить!
— Тому й "найболючіше"!
***
Друге політичне з'явище, яке цікавить нас також як і инших, це — Версальський мир і його наслідки, що, як кажуть, вирішив питання заходу.
Це справа така.
Зібралися у Версалі представники Антанти й закликали представника — ворожої Німецької Держави, щоб помиритися.
Прийшов бідолашний Карло Карлович. Один представник Антанти вхопив Карла Карловича за горло, другий за ноги, а третий вперся йому колінком у живіт.
— Ну, що — кажуть, — Карло Карлович, — биться, чи мириться? Миришся?!
— Jа! Ja! Віttе! Віttе! Рятуйте хто в Бога вірує!!!
— Віttе! кажеш? Тото-ж. Ну, йди! Значить, ми з тобою помирилися!
Вийшов Карло Карлович за ріжок, обернувся, та кулаком:
— Почекай, бісової віри, я з тобою помирюся!
Поїхав до дому, і тепер у нього армія більша, як у міліон баґнетів.
Так, що ще довгенько дияконові в церкві доведеться возглашати:
— "І мира мирові у Господа просим!"
***
Третий цікавий мент у міжнародній політиці — це вибори президента Франції.
Тут справа вийшла дуже серіозна.
Розумієте, Клємансо, гадаючи що його оберуть, одружився з молодою дівчиною. — Для сальону, значить. Бо жінка так вона на цих самих сальонах дуже добре розуміється.
А обрали Де Шанеля!
Клємансо в розпуці.
Тай справді. Чоловяка вже старкуватий. Що він з нею має робити.
Пише до Де Шанеля.
— Моn сhеr, — Поль! Коли ти вже президентом, те забирай, — говорить, — собі й президентову.
А той йому:
Моn сhеr — говорить, — Жорж! Не задля того я пішов у президенти, щоб всяких там чужих молодиць годувати.
А молодиця аж пінить.
"Що я за тебе, стара панчохо, йшла, щоб ти мені мемуари тут розписував... Обверсалився, та годі...
Один лише ґенераліссімус Фош не падає духом.
Як спитають:
— Ну, що, ексцелєнція, як наша кандидатура в президенти?
— "Одноголосно!" — каже.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Оце, так-би мовити, найголовнійші моменти сучасної міжнародньої політики.
**
*
Хочеться ще зазнайомити Вас з міжнароднім економічним становищем.
Про своє не буду говорити. Ви його гарно знаєте. Що ж до заходу.
Ви, мабуть, спостерегли вже, що захід може експортувати?
Це: циґарнички, бібулку "Аbаdiе", гребінці, папірові гаманці, масть для черевиків, цвяшки для підошов.
Імпортує:
— Пшеницю, цукор, залізо, вовну. Товарообмін значить.
У ч.2 віденської "Волі" І. Фещенко-Чопівський помістив статтю від назвою:
— "Що може дати Україна західній Европі?"
Знаєте, що він пише? Може дати:
— 10 міліонів тон усякого збіжа.
— 300—600 тисяч тон цукру.
— 100 тисяч тон марганцової руди.
— 500 тисяч тон залізної руди.
Фосфорити, сіль, соду, залізо, ліс і т. и. і т. и.
Багато де-чого!
Що може, то може. Факт!
Але не дасть. Єй Богу, не дасть!
Та щось і не чути, щоб готувалася дати.
Так ще чутки ходять, що селяне готують для Західної Европи оглоблі, кілки і прочі деревляні важні вироби.
Це західна Европа одержить безумовно, як тілько прийде.
Громадська думка
08.03.1920