Малий фейлєтон
Я переконався в останніх днях, що ніщо так не характеризує сучасного положення і ніщо не є таким вірним відбиттєм життя, як оповістки, оголошення, і анонси в денниках. Там замикається вся правда. Там змальоване життя в цілій наготі. Там є справжні, незатаєні ідеали і апетити шановного громадянства. Там ядро і кров дійсности, мозок дня, живчик хвилі...
От напр. беру в руки "Наш шлях". Певно довідаюся з нього, що діється в Камянці. Читаю вступну статтю, політичні вісти, новинки і — ні ду ду... Є міркування, обяви, постанови, ба навіть прохання... Та, що там властиво діється, як там живеться людям, не чути, не видко. Ta читаю анонси. Зараз перший хапає за очі:
"Хто би мав звістку про Харлампія Полетичного, шо як пресовий рехверент подався разом з урядом Мазепи на схід, зволить вічливо повідомити родичів його в Перегноївці".
Або читаю далі:
"З дозволу польської влади друкується і на диях вийде нова книжка Є. Лємоні-Македом: "Польська грамматіка". Ціна 20 Марок=240 гривень",
або такий анонс чи не проречистий:
"Музиканти! Потрібні для четвертої стрілецької бриґади. Задовольняється одежою, харчами і жалуванням".
Ще инший анонс обіцює, що на днях буде "богато свобідних кватир".
І з цих анонсів знаю вже дещо про життя і положення в Камянці.
Ясно, що Мазепа зі своїм урядом і рехверентами не лишив перед відїздом точної адреси, під якою можнаби до нього писати. Ясне як на долоні, що в Камянці і околиці проявилося несподівано велике замилування і охота до виучування польської мови і за дозволом польської влади робиться в тім напрямі відповідні приготовання, видно що й замилування до війни, а ще більше до музики не пригасає, коли творення четвертої стрілецької бриґади зачинається від музикантів. А сподівання на свобідні кватири теж недвозначне. Нових домів не будують. Значить або хтось виїздить з міста, або його викидають. Ось стільки вичитав я в анонсах "Нашого шляху".
Так само й у Львові, як хочете знати, що властиво "пищить в траві", то теж вичитаєте в анонсах львівських денників.
З оповісток, анонсів і конкурсів на достави виходить, що у Львові пошукується: вуголь, жито, пшеницю, овес, картофлі, горох, фасолю, кукурудзу, гречку, пшоно, капусту, моркву, бураки, цибулю, сливки, каву, чай, цукор, солонину, смалець, масло, бриндзю, помешкання, прислугу, молочну корову і т. и. Того всього нема, та, як видно з анонсів, є до збуття: вичесане волося, старий котел, великий пес, бравнінґ, молода, расова коза, уживана отомана, чельо і великий бубон і ще дещо.
Щож може краще змалювати наше економічне і апровізаційне становище?
А хочете довідатися про політичні відносини, то читайте:
В одному з послідних чисел "Нової Ради" стоїть таке:
"Парохія в горах одна з перших, 3 милі від залізн. висше 100 морґів поля, 30 морґів пасовиска, дім мешкальний в добрім стані до заміни на долах на середну. Зголошення до адміністрації від "Парохія".
Що це значить? Невже для примхи заміняє священик "одну з перших парохій" за "середну"? Чи може діється над ним яка насила?
Або у "Впереді" одно:
"Концептовий урядник намісництва, якого ізза теперішних подій не принято до служби, пошукує якогонебудь заняття".
а друге:
"Бувший австрійський скарбовий службовик, літ 46, жонатий, бездітний, по причині теперішних політичних відносин без посади, глядає відповідного заняття. Рефлєктує на посаду в фінансовій інституції торговлі або в більшому господарстві".
Про ці два анонси, були в українських денниках 22 статі.
А хочете знати що з заграничної політики, напр. про польсько-француські взаємини, загляньте між анонси "Journal de Pologne". Сказано там на першім місці:
"Dеux demolseles amies Jeunes destrent faire la conuaissance de deux jeunes francals, Ecrire Journal de Pologne et Cyclamen".
Значить відносини ідеальні. Одні шукають других, щоби познайомитися блище, а знаю з досвіду власного, що таке знакомство через анонс, то лист до сезонового кохання. Любов хоть сезонова, та все таки любов! Впрочім в політиці все є сезонове!
А поза тим йде під цю пору цілий ряд "амурних" оголошень.
Нема помешкання, нема палива, нема що їсти, нема в що одягнутись, нема порядку, нема безпеченства, нема грошей, нема гумору — та за те повно кандидаток до подружя. І "панночка пристійна, образована, милої вдачі, самітна" і "учителька, що розуміться на господарці" і "вдова бездітна" і "панна з одною дитиною" і "властителька млина" — всі вони шукають чоловіка і вcіх їх оферти чи конкурси зійшлися в одному числі одного українського денника.
А всі вони свідчать про всемогучу силу надходячої весни з його інтродукційним місяцем мартом.
Є й такі оголошення, перед якими чоловік стає як перед шарадою, або невідомим технічним винаходом. Читаю у "Вєку Новім":
"Повитуха з Варшави приймає замовлення".
Дух святий з нами!
Не вже справді можна так... на замовлення?!...
[Громадська думка, 26.03.1920]
26.03.1920