Іван Франко

Думка, самосвідомість, бажанє освіти й поліпшеня відносин людських є і будуть для тс сімпатичні все і всю­ди, де тілько по являть ся, без огляду на форму.
24.07.88 | |
Було близько півночи. Широкими смугами лилосьа сьвітло з вікон Д...ськојі резиденціј, — мельодијними переливами роздавалисьа з середини звуки фортепјану. Лагідне сьвітло, відбивајучись від білого, морозом розіскреного сьнігу, мигаје далеко з високого сугорба, мов зірницьа на сходьі,— далеко понад селом лунајут звуки музики та сьпівів, переривајучи мертву, бесконечну тишу сельськојі зимовој ночи.  
03.03.88 | |
[Зоря, 1887, №№ 18–20, 23–24 (15(27).IX–15(27).XII); с.291–294, 311–314, 327–329, 390–394; 410–412]   (Образокъ зъ бориславского житя.)   Яць Зелепуга бувъ хлопъ ледащо. Хто передъ трийцятьма роками переходивъ черезъ Бориславъ, мôгъ бути певный, що або въ коршмѣ, або десь близь коршмы почує пяный, охрыплый голосъ, що выводивъ усе ту саму мелянхолійну пѣсеньку:               Ой не жалуй, моя мила,             Що я пю,             Тогды будешь жалувати,             Якъ я вмру.  
27.12.87 | |
[Ватра. Літ. збірник. Стрий, 1887, с.63–90]   (Посвячаю щирымъ другамъ моімъ Йосипу и Йосипѣ Олеськовымъ.)   I.  
19.11.87 | |
Галицкû образки. – Львôвъ: Накладомъ Евгенія Олесницкого, 1885. – 57 с. (Русько-українська Бібліотека; Серія перша; [Чис.] 12).   Зміст: Малый Миронъ; Грицева шкôльна наука; Оловець; “Schön-Schreiben”.  
21.11.85 | |
[Зоря, 1885, № 7, (1(13).IV); с.105–107]   (Оповъданє.)  
13.04.85 | |
[Дѣло, 1884, № 47 (24.IV (6.V)); с.1–2]   I.  
27.11.84 | |
[Зоря, 1884, № 1, 1 (13). І, с.1–3]   (НОВЕЛЯ.)   I.   — Якъ я тебе люблю, милый мôй Володю, — якъ я тебе люблю! повторяла задыхуючись молода, прекрасна дѣвчина, судорожно обнимаючи шію молодого чоловѣка, свого нареченого.   — Алежь Олюсю, що тобѣ стало ся, — сказавъ молодый чоловѣкъ, увôльнюючись деликатно зъ єи горячихъ обнятій, — ôдки тобѣ наразъ прійшла охота — —   — Хибажь ты вже не любишь мене?  
27.11.84 | |
[Зоря, 1884, № 1 (1(13).І), с.8]   ФЕЛЄТОНЪ.   Божь прецѣнь десь они мусятъ бути П Богданъ Дѣдицкій вправдѣ сказавъ колись, що         Рôкъ старый уже прoпалъ       Въ мори вѣковыхъ временъ,  
26.11.84 | |
[Зоря, 1884, № 2 (15 (27). І), с.9–11]  
23.11.84 | |