[Ілюстр. календар т-ва «Просвіта» на рік перест. 1884. Льв, 1883, с.10–16]   (Присвячую щирому другови К. Бандрôвскому.)  

[Ілюстр. календар т-ва «Просвіта» на рік перест. 1884. Львів, 1883, с.24–35]   Оповѣданє бувшого плєніпотента.  

[Ілюстр. календар т-ва «Просвіта» на рік перест. 1884. Львів, 1883, с.1 –10]   I.   „Выставленый на публичну продажь ґрунтъ пôдъ ч. 29. власнôсть Миколы Проця, вартости 150 риньскихъ, вразъ зô всѣми ґосподарскими забудованами (ихъ було всього одна хата и стаєнка на одну корову, всьо разомъ пôдъ однымъ покрытємъ зъ давно прогнилыхъ драниць) для заспокоєня належитости Мортка Шіндера въ сумѣ 40 риньскихъ. Хто дасть бôльше ?“  

[Ілюстр. календар т-ва «Просвіта» на рік перест. 1884. Львів, 1883, с.1 –10]   I.   „Выставленый на публичну продажь ґрунтъ пôдъ ч. 29. власнôсть Миколы Проця, вартости 150 риньскихъ, вразъ зô всѣми ґосподарскими забудованами (ихъ було всього одна хата и стаєнка на одну корову, всьо разомъ пôдъ однымъ покрытємъ зъ давно прогнилыхъ драниць) для заспокоєня належитости Мортка Шіндера въ сумѣ 40 риньскихъ. Хто дасть бôльше ?“  

​ [Захаръ Беркутъ. Накладомъ редакціи „Зорѣ“ у Львовѣ, 1883, 184с.] Образъ громадского житя карпатскои Руси въ XIII. вѣцѣ.   ПЕРЕДМОВА.  

[Дѣло, 1882, № 86–87 (6(18)–10(22).XI), с.1–2]     Ескизъ Мирона ***.   I.   Понизше села Ластôвокъ, стрыйского округа, стримитъ надъ Стрыємъ рѣкою высока скала. Стѣною бовдурится она надъ самымъ плесомъ рѣки и своимъ стовбурчастымъ верхомъ, зеленымъ ôтъ моху та папороти, роззыраєся по довколичныхъ горахъ. Стрый рѣка мыє єи стопы и въ осѣнну повѣнь грôзно бурлитъ та пѣнится, заливаючи вузеньку стежечку, що вьєся по пôдъ скалу здовжь берега рѣки.  

[Календар т-ва «Просвіта» на рік. звич. 1882. Льв, 1881, с.27–39]   I.  

І.   Сонце досягало вже полудня. Годинник на ратушевій вежи вибив швидко и плачливо одинайцяту годину. Від громадки веселих, гарно повбираних панів-обивателів дрогобицьких, шчо проходжувалися по „плянтах" коло костела в тіни цвитучих каштанів, відділився пан будовничий, і вимахуючи блискучою паличкою, перейшов через улицю до робітників, занятих при ново-роспочатій будові.   — Ну, щож, майстер, — крикнув він, недоходя, готові ви вже раз?   — Все готово, прошу пана будовничого.   — Ну, то кажіть же вдарити „раст“!  

[Сьвіт, 1881, № 3 (10.III), с.44–46]   (Оповіданє.)  

СУСПІЛЬНО-ПСИХОЛЬОGІЧНА СТУДІЈА ІВАНА ФРАНКА.       Посьвјачају громадському урьадови богоспасајемого міста Дрогобича. АВТОР.     І.   С полудньа однојі хорошојі, весньанојі неділі здивувалисьа дуже два поліцијани, шчо сиділи в „стражници“ дрогобицькојі комуни. До стражниці приведено јакогось панка, молодого шче, середного зросту, в запорошенім, але досить порьаднім уборі.