Майже 170 років тому Російська імперія організувала черговий погром українських самосвідомих діячів – членів Кирило-Мефодіївського братства. Це були тогочасні дисиденти – високоосвічені й обдаровані люди, які жили і працювали у системі імперії, проте мали власні погляди на історію, традицію, справедливість, закон і прагнули сформулювати параметри української ідентичності.    

Німеччина тижня  

Напевно, не все так зле, якщо топ-новинами в країні стають скандали, що мають якийсь стосунок до мистецтва.   Канал тижня  

На 23-му році свого існування Україна почала доростати. Процес йшов і йде через кров, подвиги і таке, чого ми ще ніколи не переживали. Оглядаємо головні українські події року, що минув.   Диктаторство року  

У недавньому слові до спільноти УКУ Мирослав Маринович зазначив, що для нього 2014 рік почався 11 грудня 2013-го, невдовзі після першої спроби розчавити наметовий табір на Майдані Незалежності. Того дня пан Мирослав зачитав звернення від університету з вимогою негайної відставки керівництва держави — і був вражений, як переповнена каплиця на Свєнціцького у Львові вибухнула схвальним оплесками невдовзі після пронизливої тиші.

Совок все ніяк не вийде з нашої свідомості, і навіть для тих, хто через власний вік про СРСР має ефемерне уявлення, принципом є совкове «в житті завжди є місце для подвигу».   Кошторис тижня  

Путін смішив з телевізора планету, а тим часом в Україні коїлись речі, які вже траплялися у цьому світі.   Секретар тижня  

  то коли вже цей рік нап’ється нашої крові? ідучи – забирає, забирає головою жбурляє в замкнуті двері   між днем і днем підірвані мости не усі перейдуть  воду здичавілу суне ріка чорних голів підхоплених течією колектора   де протяг кисню у цьому бездушному  просторі? де вітрило кисню?   розпливається сонце вгорі і знову стає на місці сонце? чи таки діра всесвіту? бачимо її із дна колодязя?    

Поки Президент Порошенко робив найдовший офіційний вояж за всю історію України, всередині держави коїлися незрозумілі справи, які настрашили громадян.   Програма тижня  

Вчора (та таки вчора – не століття ж тому, і не два!) сиджу, слухаю телевізор... І раптом чую тезу про “осердя походження” “Русі-России”, яке міститься у Криму, вірніше, у Херсонесі, де й хрестився, за переказом, Володимир Великий. І щось таке мені нагадалося з історії культури, літератури, що зовсім і цілком заперечує тезу із “дзвінкої” промови новоявленого демостена. Той ціцерон якось цілком забувся (а може, і не знав, що саме він цитує, і у що, як видається, він щиро вірить) про існування ідеї “другого Єрусалиму” років так півтисячі тому...