то коли вже цей рік нап’ється нашої крові?

ідучи – забирає, забирає

головою жбурляє в замкнуті двері

між днем і днем підірвані мости

не усі перейдуть 

воду здичавілу

суне ріка чорних голів

підхоплених течією колектора

де протяг кисню у цьому бездушному 

просторі? де вітрило кисню?

розпливається сонце вгорі

і знову стає на місці

сонце? чи таки діра всесвіту?

бачимо її

із дна колодязя?