Промова посла д-ра Цегельського, виголошена на концертї в честь Т. Шевченка дня 13. с. м.   Сьвяточна Громадо!

Минувшого тиждня помістила "Червоная Русь" (ч. 228) розвідку "нашого — як каже редакція — заслуженного исторіографа" на темат о повстаню назви Україна. Займаючись стариною нашої землї, я вже з обовязку відчитати мусїв і розправу згаданого исторіоґрафа — тим більше, що назва України, сягаючи своїм початком глубокої старини (она повстала на многі віки перед Рожд. Христа), дїйстно заслугує з титулу тої старинности своєї на всесторонне наукове розслїдженє.

На дворї був чудний вечер. Миліони зірок меркотїли по яснім небі а дворогій місяць плив поміж ними легко і спокійно, знай той човен по синих филях води. Mіcцями розлилася по небі пасмами молочна дорога: казав-бись, що се тїнь з снїгів, що покрили широкі поля. Мороз був сильний, і він один нагадував жителям столичного міста, непризвичаєним до виду снїгу, що тепер час відпочинку плодовитої землї, царство зими. Вікна камяниць вбралися в всїлякі види срїбнавих ледових цвітів.  

Не вспіло пройти і 20 років від тимчасового занепаду відновленої Української Держави, як ця обставина почала грати фатальну роль в ході подій не тільки Сходу Европи, але й цілого континенту. Національно-одностайна Українська Держава з її старими культурно-европейськими традиціями та щиро демократичним ладом була все на Сході Европи головним заборолом проти ріжних деструктивних рухів ріжних азійських орд, завдяки чому ціла західня Европа могла розвиватись успішніше в господарському та культурному відношенні.