Розлучення перших осіб держави — завжди сенсація. А коли шлюб розриває кремлівський зверхник — це вже суперсенсація. Востаннє розлучення російського лідера зафіксовано 315 років тому, коли Петро І ґвалтовно постриг у черниці свою першу дружину Євдокію Лопухіну. Після нього ані російські, ані радянські лідери не могли собі дозволити такого люксусу.

Досі Європа помірковано реагувала на «справу Магнітського». Але тепер з'явилася надія, що ця ситуація зміниться, оскільки до рук Європейського Парламенту потрапив серйозний важіль впливу на взаємини ЄУ та Росії. Трагічна смерть російського юриста Сєргєя Магнітського стала центральним символом державної сваволі та вбивчої корупції в Росії на всіх щаблях державної влади — від низів аж до самої кремлівської верхівки.

Ми поступово входимо в епоху постамериканського світу. Сполучені Штати дають всім чітко зрозуміти, що не мають більше наміру виконувати роль ґлобального жандарма — втомилися. Зрозуміло, що початок нової епохи буде позначений хаосом і нестабільністю. Наочно ми це вже можемо спостерігати на сирійському прикладі.

З ким Польщі найімовірніше доведеться воювати, якщо, не дай Боже, спалахне війна? Відповідь на це питання рідко хто з поляків вимовляє вголос, хоч майже всі, від малого до старого, знають точно: головний супротивник — Росія. Не Україна, з якою поляки далі сперечаються щодо Волинської трагедії та героїзації УПА, про Львів і Галичину. Не Німеччина, де тривають не менше запеклі історичні сварки й досі не залагоджено до кінця проблеми реституції та порушення прав вигнанців.

Убивство військовика на лондонській вулиці в районі Вуліч підводить нас до усвідомлення того факту, що тероризм виходить на новий, досі незнаний рівень. Вже не бомби й автомати Калашнікова, а сікачі та кухонні ножі в руках сповнених ненависті «месників» змушують мешканців Великої Британії тремтіти від жаху. Злочинець «побутіє», стаючи менше помітним для всевидячого ока правоохоронної системи.

Мало хто брав під сумнів, що екс-президента Ірану Алі Рафсанджані не допустять до участі в цьогорічних президентських виборах. Представник порівняно ліберальних, реформаторських сил ще за час свого президентства (1989-1997) зумів налаштувати проти себе місцеве духовенство.

Зіпсутою содомізмом, геть розбещеною, надміру толерантною до геїв — такою зазвичай уявляє усереднену Європу усереднений  мешканець пострадянського простору. Причому думка ця притаманна аж ніяк не затятим еврофобам, гомофобам  чи тим, до чиїх службових обов’язків належить таврувати Захід в усіх можливих аспектах… І думка ця, як засвідчують останні демоскопічні дослідження, вкрай хибна.

Ще один американсько-російський шпигунський скандал. У Москві в ніч проти вівторка фактично «на гарячому» впіймано аґента ЦРУ Раяна Фоґла (принаймні так стверджує ФСБ Росії), який працював під машкарою третього секретаря політичного відділу посольства США в Москві.

8 травня, коли весь цивілізований світ відзначав закінчення Другої світової війни, в Туреччині творилася актуальна історія. Країну покидали курдські бойовики, згідно з угодою, укладеною між Анкарою і Партією праці Курдистану. І йдеться тут не лише про вичерпання кривавого 30-літнього конфлікту, який забрав життя 40 тисяч людей.  

Марно сподіватися, що процес, який почався в понеділок у Мюнхені, стане процесом проти неонацизму.