Берлін. Обама. Бранденбурзькі ворота

Апогеєм перебування президента США Барака Обами в Берліні стала його промова на Паризькій площі перед Бранденбурзькими ворітьми. Місце — вельми історичне. А чи стане історичною промова американського лідера?

Виступ у Берліні перед Бранденбурзькими ворітьми для американських президентів є не тільки чимось почесним, а й символічним, навіть епохальним. Увесь світ знає про знаменитий виступ Джона Кеннеді 1963 року, коли прозвучала його незабутня фраза: «Ich bin ein Berliner!» (Я є берлінцем) — як вшанування мужності мешканців Берліна, котрі витримали радянську блокаду й поділ міста муром. Не менше важливим був виступ Рональда Рейґана 1987 року, коли він звернувся із закликом до берлінців — і західних, і східних, — а також до Михайла Горбачова: «Tear down this wall!» (Розваліть цей мур). І вони розвалили його, ознаменувавши завершення протистояння вільного світу й комуністичної системи.

Слова, які промовив Барак Обама перед велелюдним мітинґом на Паризькій площі в Берліні 19 червня 2013 року, були не менше важливими. І їх можна було б теж вписати в світові історичні анали, якби не одне «але». Час змінився, змінилася ситуація, змінилися люди й держави. Слово, хоч би яким потужним воно було, вже втратило свою магічну силу впливати на події.

«Я планую обговорити скорочення ядерних арсеналів з ​​Росією, щоб у такий спосіб покінчити з пережитками "холодної війни". Ретельно проаналізувавши це питання, я дійшов висновку, що ми можемо ґарантувати безпеку Америки та наших союзників і зберегти потужний стратегічний потенціал, скоротивши при тому арсенал стратегічного ядерного озброєння на одну третину», — заявив президент США, виступаючи в Берліні.

Безумовно, багатьох берлінців та й загалом німців надихнули слова голови Білого дому, припускаю, що вони й досі перебувають під враженням і ще довго перебуватимуть. Адже у їхній столиці проголошено важливі слова, які можуть покласти початок новій епосі, коли остаточно зникне міжнародне протистояння, коли зникне потреба у «боротьбі за мир» і настане мирне співіснування. Тобто могли б…

У тому, що «не той тепер Миргород, Хорол-річка не та», можна було б переконатися, переглянувши головні американські газети. Що Washington Post, що New York Times — обидві присвятили цьому епохальному виступу свого лідера лише коротенькі заміточки, даючи таким робом прогноз: якогось великого міжнародного резонансу ці слова не викличуть. Набагато більшої ваги американські газетярі надавали таким питанням, як реформа закону про міґрацію, програми бюджетної економії чи зменшення облікової ставки Федеральним Резервом тощо.

І вони мали рацію, враховуючи хоч би реакцію російського керівництва, адже саме до Кремля були спрямовані слова Обами про необхідність скорочення ядерних потенціалів. «Ми не можемо допустити, щоб був порушений баланс системи стратегічного стримування, щоб була знижена ефективність наших ядерних сил», — заявив  російський президент Владімір Путін. «Як ми взагалі можемо серйозно сприймати цю тезу про скорочення стратегічних ядерних потенціалів, коли США нарощують потенціал перехоплення цього стратегічного потенціалу», — підтакував шефу російський віце-прем'єр Дмітрій Рогозін. Російські політики демонстрували не те що невідкритість до пропозицій, а навіть зденервованість тим, що Барак Обама вирішив оприлюднити свої плани, дотичні до Росії, перед тим, як відбув відповідні перемовини з Москвою.

З усього цього можна зробити невтішний висновок, що на історичному місці прозвучала неісторична промова, попри всю свою значущість. «Це не той момент, який ми маркуватимемо в календарях золотою зірочкою», — пророчо зауважив видатний американський історик Дуґлас Брінклі.

20.06.2013