Ну от, коли вже здавалося, що Чехія так спритно видерлася з урядової кризи, виходить, що порятунок цей надто вже примарний. Геть тобі чисто кафкіанство, дух великого Франца знову й знову повертається до Праги.  

Старий клан видавців Washington Post капітулював перед тиском викликів сучасного світу. І родина Ґрехемів не соромиться заявити про це привселюдно. Вони визнають, що не мають жодних ідей щодо того, як можна було б подолати кризу, в яку потрапило видання.

От фактично й відбулася розв'язка в затягнутій драмі Едварда Сноудена. Екс-аґент ЦРУ отримав тимчасовий притулок у Росії. А ми ж бо знаємо, що приказка «немає нічого постійнішого за тимчасове» до російських реалій пасує якнайкраще. Хоч цілком можливо, що драматург захоче написати сиквел, а то й триквел. Але нам досить з'ясувати, умовно беручи, перший епізод.

Грузія вже визначила головних кандидатів на президентських виборах, які призначено на 27 жовтня цього року. Відомі кандидатури від влади, від опозиції (тобто колишньої влади) і від так званої «третьої сили». Всі решта претендентів відіграватимуть лише роль підтанцьовки.

Чим була б Велика Британія без королівського двору? Тамтешні ревні республіканці (навіть такі існують на Туманному Альбіоні) відповіли б, що країна стала би багатшою, оскільки заощадила б масу грошей, які витрачають з бюджету на розкішні монарші імпрези та на утримання королівської родини Віндзорів.  

На початку серпня до України прибуде новий американський амбасадор — Джеффрі Пайятт. У будинку на київській вулиці Сікорського (яка два роки тому, перед початком будівництва там амбасади США, була ще Танкова) він заступить 64-річного Джона Теффта.   Джеффрі Пайятт є експертом з питань Азії та Латинської Америки. Тепер здобуватиме новий досвід в Україні  

Європейська Унія останніми місяцями демонструє неабиякі успіхи в подоланні банківської кризи. Фактично загрозу «землетрусу», що міг би призвести до розпаду Європейської валютної унії та ліквідації євро, вже остаточно усунуто. Проте менші загрози все-таки залишаються. А для успішної боротьби з ними країнам ЄУ конче потрібне економічне зростання.

Здавалося б, що такого важливого й знаменного у візиті Папи Римського на острівець Лампедуза? Прилетів, помолився за безталанних африканців, які «шукали кращої долі, а знайшли свою смерть», виступив з моралізаторською промовою й повернувся додому, до Ватикану. Таке можна висновувати за поверхової оцінки папського візиту, зрештою, так і вчинили більшість журналістів.

Світ любить зраду, але ненавидить зрадників. Справедливість цього крилатого вислову відчув на власній шкірі «обличитель жестоких людей неситих»  Едвард Сноуден, безуспішно намагаючись знайти країну, яка би дала йому політичний притулок. Зокрема, європейські країни (у тому й Німеччина, яка вдало скористалася з оприлюдненої Сноуденом інформації) не виявили ані найменшого бажання запропонувати самопроголошеному героєві боротьби за громадянські права безпечну гавань.

Європа щораз то більша. От нині вона приросла ще й Хорватією. Не така вже й велика країна, налічує лише приблизно чотири мільйони мешканців — відтепер повноправних європейців. Однак навіть прихильники розширення з так званих «старих» країн-членів Європейської Унії вважають, що долучення Хорватії до елітного клубу обернеться для нього радше проблемами, ніж благом.