Світ любить зраду, але ненавидить зрадників. Справедливість цього крилатого вислову відчув на власній шкірі «обличитель жестоких людей неситих»  Едвард Сноуден, безуспішно намагаючись знайти країну, яка би дала йому політичний притулок. Зокрема, європейські країни (у тому й Німеччина, яка вдало скористалася з оприлюдненої Сноуденом інформації) не виявили ані найменшого бажання запропонувати самопроголошеному героєві боротьби за громадянські права безпечну гавань.

Європа щораз то більша. От нині вона приросла ще й Хорватією. Не така вже й велика країна, налічує лише приблизно чотири мільйони мешканців — відтепер повноправних європейців. Однак навіть прихильники розширення з так званих «старих» країн-членів Європейської Унії вважають, що долучення Хорватії до елітного клубу обернеться для нього радше проблемами, ніж благом.

Десь між Гонконґом, Москвою, Кіото і Гаваною крутиться американський парій Едвард Сноуден у пошуках політичного притулку. Досі нікому не відомий екс-працівник Аґенства національної безпеки  США (NSA — National Security Agency) зненацька став героєм світових мас-медій. «Геройство» його полягало у «зраді» своєї «контори». Сноуден передав ЗМІ дані про секретну програму PRISM, яка забезпечує американським спецслужбам доступ до інформації найбільших інтернет-компаній.

Апогеєм перебування президента США Барака Обами в Берліні стала його промова на Паризькій площі перед Бранденбурзькими ворітьми. Місце — вельми історичне. А чи стане історичною промова американського лідера?

Через два тижні станеться досить-таки знакова подія: Хорватія здобуде повноцінне членство в Європейській Унії. Подія ця є напрочуд важливою не лише для Загреба, який потрапляє до елітарного Західного клубу, і не лише для Європи, яка продемонструє, що вона знову одужала принаймні до того рівня, щоб відновити процес розширення. Але ще важливішим він є для тих європейських країн, котрі лише несміливо претендують на членство, оскільки знову породжує надію в душах їхніх громадян.

Те, що серед служителів Католицької Церкви трапляються люди нетрадиційної сексуальної орієнтації, вже давно відомо й доведено, і навіть офіційно визнано у Ватикані. Але чи функціонує в Церкві також гомосексуальне лобі? Чинний Папа вважає що таки так, до того ж воно тісно поєднане з корупцією в церковній структурі.

Розлучення перших осіб держави — завжди сенсація. А коли шлюб розриває кремлівський зверхник — це вже суперсенсація. Востаннє розлучення російського лідера зафіксовано 315 років тому, коли Петро І ґвалтовно постриг у черниці свою першу дружину Євдокію Лопухіну. Після нього ані російські, ані радянські лідери не могли собі дозволити такого люксусу.

Досі Європа помірковано реагувала на «справу Магнітського». Але тепер з'явилася надія, що ця ситуація зміниться, оскільки до рук Європейського Парламенту потрапив серйозний важіль впливу на взаємини ЄУ та Росії. Трагічна смерть російського юриста Сєргєя Магнітського стала центральним символом державної сваволі та вбивчої корупції в Росії на всіх щаблях державної влади — від низів аж до самої кремлівської верхівки.

Ми поступово входимо в епоху постамериканського світу. Сполучені Штати дають всім чітко зрозуміти, що не мають більше наміру виконувати роль ґлобального жандарма — втомилися. Зрозуміло, що початок нової епохи буде позначений хаосом і нестабільністю. Наочно ми це вже можемо спостерігати на сирійському прикладі.

З ким Польщі найімовірніше доведеться воювати, якщо, не дай Боже, спалахне війна? Відповідь на це питання рідко хто з поляків вимовляє вголос, хоч майже всі, від малого до старого, знають точно: головний супротивник — Росія. Не Україна, з якою поляки далі сперечаються щодо Волинської трагедії та героїзації УПА, про Львів і Галичину. Не Німеччина, де тривають не менше запеклі історичні сварки й досі не залагоджено до кінця проблеми реституції та порушення прав вигнанців.