​   Протягом липня одночасно п’ять центральноєвропейських міст – Брно, Острава, Кошице, Вроцлав і Львів – приймають у себе широко закроєний, хоч і криворуко зшитий літературний фестиваль «Місяць авторських читань». Ніде правди діти, я на всілякі закордонні виступи їздити люблю. Щоправда, не люблю там виступати. Бо виступати я люблю якраз у Львові. А в закордонні воно зазвичай якось механічно виходить. Мовби серед зими сіяти. Тобто посіяти, може, й посієш, але чи щось зійде? Не думаю.  

​  

​  

​  

​  

​  

​  

​  

​   Сумно відомий у фахових психіатричних колах доктор національно-екзистенційних наук Петро Іванишин знову прославився. І знову, ясна річ, на ниві борні проти космополітизму, постмодерного неоцинізму та іншого генітально-ліберального пацифізму – цього разу в особі Юрія Андруховича. Так, того Юрія Андруховича, який у часи Майдану, певно, найбільше захищав українських націоналістів від сформульованих Кремлем західних звинувачень у неонацизмі. Дозахищався.  

​   Що мене в українському, сказати б, інтелектуальному дискурсі часто розчулює до формально-логічних сліз, то це гідне подиву вміння озвучувати правильні засновки у поєднанні з жалюгідним невмінням робити з них висновки.