Перший візит президента Польщі Анджея Дуди в Україну, який, нагадаємо, відбувся 14–15 грудня, не став «історичним» у тому сенсі, що під час цих відвідин майже не зачіпалися дражливі теми різного трактування історії двома країнами. Хоча більшість оглядачів, які робили прогнози щодо вояжу пана Дуди, уявляли картину інакше й наголошували саме на історичному тягареві поточних двосторонніх взаємин. Мовляв, неспроста новий польський лідер довший час після обрання іґнорував Петра Порошенка і за півроку їздив будь-куди, лише не до Києва. Але песимістичні передбачення не справдилися.

Україна знову мчить назустріч новому року без готового бюджету. Торік народні депутати голосували за заповітний кошторис 29 грудня, під аромати хвої та мандаринів. Виглядає на те, що святкова епопея може повторитися й цього разу. Підпорою для бюджету-2016 стане податкова реформа, яку довший час анонсував Уряд і в якій він, на жаль, розійшовся поглядами з бізнесовими колами та експертними середовищами. Про цю податкову реформу й досі дискутують.

За дні, які залишилось існувати 2015-му, те, що за звичкою називають в Україні політикою і суспільним життям, вирішили зіграти максимально форте.     Гість тижня  

У своїй історичній промові з трибуни Верховної Ради віце-президент США Джо Байден актуалізував тему місцевих виборів на окупованих теренах Донбасу – як частину Мінських угод, що їх мусить виконати Україна.  

​   Звістка від президента Прошенка про те, що Папа Римський Франціск прийняв офіційне запрошення відвідати Україну, надихнула усіх нас. Значення візиту понтифіка, який, за деякими прогнозами, може відбутися вже наступного року, воістину непересічне. Українці чекають найперше миру і мають велику надію, що Папа Франціск зуміє злагіднити людські серця.  

Виступ віце-президента Сполучених Штатів Америки Джозефа Робінетта Байдена у Верховній Раді України 8 листопада 2015 року.     Дякую, дякую, дякую — яка велика честь для мене представити свою країну перед таким вельмишановним органом.  

Нещодавно з друзями потрапив у неприємну історію. До такої, враховуючи сучасні українські реалії, може втрапити практично кожен.

Український політикум тимчасово перетворився на зацофану школу напередодні перевірки з облно. В учбовому закладі до приїзду керівництва миють вікна і пастують підлогу, у владних кабінетах придумують, як гарніше показати себе американському віце-президенту.     Недоарешт тижня  

Україна нарешті дістала антикорупційного прокурора. Новостворений правоохоронний орган очолив 30-річний вихідець зі Львова Назар Холодницький, який донедавна працював першим заступником прокурора у номінальній кримській прокуратурі. У фіналі Холодницький випередив Максима Грищука — прокурора, який має досвід бойових дій на Донбасі. Незважаючи на те, що якийсь місяць тому здискредитована ГПУ всіляко намагалася хвалитися бійцем Максимом, для генпрокурора Віктора Шокіна така кандидатура, вочевидь, виявилася занадто сміливою.  

Як і будь-яке тубільне плем'я, постколоніальні українці не люблять дивитися вперед. Оптимально планувати на сьогодні, напружившись — на тиждень/два/місяць. Дуже напружившись — на рік. Тому будь-які планування/абстрагування вищого рівня для нас суто церемоніальні. Ну підготує Національний інститут стратегічних досліджень доповідь Президенту про Стратегію України на 2015–2020 роки, зачитає її Ґарант і… забуде і він, і народ його цей опус до наступної нагоди. А вона трапляється не часто: чи то вибори парламентські, чи якась інша оказія.