Важко стриматися, щоб не порівняти нинішній листопад і той листопад 2013 року, який був останнім спокійним місяцем Віктора Януковича. Сплюньмо, йдеться не про передреволюційний стан — а про впертість, з якою українські політичні еліти опираються проти «примушування» до європейськості. Владущий клас повторює ті самі фіґлі на шляху до скасування візового режиму, що їх викидала і команда Януковича дорогою до Угоди про асоціацію.

Пасажири львівського трамвая, що ввечері минулого вівторка (3 листопада) прямував на залізничний вокзал, стали мимовільними слухачами радіоконцерту Міхаіла Круга. Ну якщо й не конкретно цього виконавця, то когось за голосом та репертуаром дуже подібного до нього. Російськомовний «блатняк» лунав з динаміків, розміщених у вагоні «одинички», а львів'яни (трамвай таки був переповнений) покірно колихалися під його «романтичну» мелодію.  

Виварку українського абсурду активно і реґулярно наповнюють, і уявляти не хочеться, що станеться, коли маса з поганим запахом досягне критичної межі.     Голосування тижня  

Тим часом українські вибори тривають. Завдяки законодавчій новелі, якою передбачено другий тур для найбільших міст, посполиті дістануть змогу ще раз зануритися в таїнство волевиявлення 15 листопада. Норма про два тури на виборах міських голів показала себе з лишком: з-поміж 35 міст, що кваліфікуються як потенційно «двотурові», повторне голосування відбудеться аж у 29 населених пунктах (додамо, що Маріуполь не відбув іще навіть першого туру). Натомість одноденний норматив виконали лише Тернопіль, Одеса, Харків, а також Слов'янськ та Лисичанськ.  

В українській владі не склалося традиції доводити до кінця резонансні справи, чи навіть до них братися. Представників режиму Януковича залишили у спокої. Бійців найбрутальніших загонів МВС зберегли на службі. Ватагу «Правого сектору» випустили з-під Мукачева… Скрізь, куди не глянь, влада намагалася не бити глеків з тими середовищами, які могли їй або прислужитися, або нашкодити: і тоді, коли йшлося про можливість використання кадрів Януковича, і тоді, коли йшлося про небажання сваритися з Дмитром Ярошем, який оголошував то один, то другий «походи на Київ».

Злий фатум України полягає в тому, що коли в будь-якому процесі є мізерна можливість потрапити в халепу, то ми стовідсотково потрапимо. Мерфі, який досліджував і писав закони про таке, напевно, мав бабцю десь з Підгайців     Підрахунки тижня  

Виборчі голоси в Україні підраховують, як звикле, довго. Утім слідом за встановленням «рамкових» підсумків виборів — даних про те, котра з партій подолала виборчий бар'єр  і скільки вона матиме мандатів, — настає не менш цікавий етап: визначення персоналій переможців. В окремих округах до цієї стадії ще йтимуть кілька днів, а в інших щасливчиків визначено, й дехто вже добирає собі вбрання на церемонію присяги.  

Одна з найуспішніших реформ часів незалежності — впровадження системи зовнішнього незалежного оцінювання в Україні — від літа є під загрозою зриву. Липневі обшуки в Українському центрі оцінювання якості освіти й вилучення серверів з програмним забезпеченням та банком тестових завдань за останні кілька років фактично поставили під сумнів можливість здійснення оцінювання наступного року. Чимало питань також виникало щодо того, чи вдасться забезпечити належний рівень ЗНО, навіть якщо воно відбудеться.  

Справедливо сказати, що жодна з політичних команд за підсумками місцевих виборів не може вважатися переможцем. Є вельми цікаві результати в низці реґіонів, є кілька нових амбітних команд, вистачає «надутих» технологічних проектів — однак у масштабах країни, яка пережила кампанію місцевих виборів з присмаком парламентських, зберігається рівновага. Ніхто не скочив вище голови, та ніхто й не впав ниць. Це добрий підсумок.

Вибори таки варто проводити щороку. Це добре впливає на стан прибудинкових територій і загалом підіймає настрій виборцям, а влада може сказати про «тріумф демократії та свято волевиявлення».     Най тижня