Як і будь-яке тубільне плем'я, постколоніальні українці не люблять дивитися вперед. Оптимально планувати на сьогодні, напружившись — на тиждень/два/місяць. Дуже напружившись — на рік. Тому будь-які планування/абстрагування вищого рівня для нас суто церемоніальні. Ну підготує Національний інститут стратегічних досліджень доповідь Президенту про Стратегію України на 2015–2020 роки, зачитає її Ґарант і… забуде і він, і народ його цей опус до наступної нагоди. А вона трапляється не часто: чи то вибори парламентські, чи якась інша оказія.  

Симулякр геополітики у вигляді клінчу Путіна й Ердоґана ледь не витіснив з інформаційного простору події в Україні, які для нас насправді важливіші.     Темрява тижня  

У п'ятницю, 27 листопада, минає рік, як Верховна Рада призначила прем'єр-міністром Арсенія Яценюка. Річниця супроводжується активізацією розмов про можливу відставку голови уряду. І цього разу це не плітки в кулуарах, які спалахували й раніше, а підставові процеси. Цього тижня фракція «Народного фронту» оприлюднила аж дві заяви, в яких наголосила на згубності звільнення Яценюка. Очевидно, що якби прем'єр не відчував загрози відставки, то не здіймав би даремної паніки.  

20 листопада у Ватикані відбулася зустріч Папи Франціска і президента України Петра Порошенка. Такі події за жодних обставин не є пересічними, оскільки римський престіл хоч формально і не вважається впливовим центром світової політики, проте його неформальний вплив є відчутним.  

В цьому світі все неоднозначне, а центром світу є Україна, бо тут неоднозначності часом забагато.   Друга річниця Революції гідності на Майдані Незалежності   Річниця тижня   Тільки дуже лінива «політична голова» не сказала в телевізорі (так, є ще й такий засіб масової комунікації) про те, що «два роки від того Дня минули, як тиждень». В Петра Порошенка вийшло складніше:

Революція гідності почалася ввечері 21 листопада з виходу кількох тисяч активістів на центральну площу Києва, а також і у Львові, в день відмови тодішнього уряду від курсу на євроінтеґрацію. В той час цю акцію ще не називали ані Революцією гідності, ані Євромайданом — узагалі, в ті листопадові дощові дні мало хто міг зважитися, щоби звертатися до протесту як до «майдану» чи «революції».  

У прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про місцеві вибори» вперше прописано механізм відкликання депутатів місцевих рад та міських/селищних/сільських голів за народною ініціативою. Іншими словами ця новела запроваджує в українську політичну практику інститут імперативного мандату.   Парламентські вибори 2012 року. Зіпсований бюлетень закликає запровадити в Україні інститут імперативного мандату  

У Франції кажуть: le mieux est l'ennemi du bien. Ліпше — ворог хорошого. По завершенні другого туру виборів міських голів в Україні знайшлося вдосталь коментаторів, які неґативно відгукнулися про новацію з повторним голосуванням за бурмистрів. Насамперед через низьку фреквенцію 15 листопада, і для декотрих міст вона, можливо, виявилася найменшою в історії виборів.

Виявилося, що місцеві вибори для країни важливіші за вибори у Верховну Раду. Можливо, через те, що законодавчий орган остаточно перетворився на Літаючий цирк Монті Пайтона.     Електоральне тижня   Президентові України Петрові Порошенку закидають багато чого і часто безпідставно, але, безумовно, дуже слабким місцем ґаранта Конституції є його непереборне бажання давати обіцянки, які потім не виконуються.  

«Я би про політику не хотіла говорити, бо мені важлива людина», — попереджає Марія Степан на початку розмови. Однак оминути політичні теми не виходить, адже польська репортерка, що працює на громадському телеканалі TVP, була свідком найдраматичніших подій новітньої історії України.