Найближчим часом російський суд мав би винести вирок у справі Надії Савченко. Слухання добігають кінця з процесуального погляду: сторони вже відбули дебати, і наразі справа зупинилися на стадії, коли особа, що перебуває під обвинуваченням, має виголосити своє останнє слово. Та виглядає на те, що російська влада вирішила пригальмувати процес. На судовому засіданні 3 березня суддя несподівано перервав слухання якраз на моменті, коли Савченко мала виступити зі своїм останнім словом. Очевидно, що Надія морально готувалася до цього виступу й збиралася виголосити його саме у той час і саме в тій мізансцені процесуальної композиції. І саме децизія судді не надавати Савченко слово спонукала її оголосити голодування.
Адвокати кажуть, що цього разу Надія сповнена ще більшої рішучості, ніж тоді, коли протрималася на голодуванні два місяці. Цього разу, крім їжі, вона відмовилася вживати ще й воду.
Надія Савченко на суді 2 березня
Погроза почати голодування пролунала від Надії Савченко на судових дебатах 2 березня. Щоб не марнувати час на перекладача і прямцем донести свої думки до учасників та спостерігачів, Савченко перейшла на російську мову. «Я не знаю, скільки ще триватиме це дійство, та я хочу сказати: якщо буде така ситуація, як була з прокурорами, коли вони захотіли на дебати три тижні, я відразу ставлю у відповідь механізми захисту. Якщо суд бере більше двох тижнів на ухвалення вироку, котрий і так продиктований згори, і так уже давно записаний, я вмикаю сухе голодування, і вирок ви мені будете виносити посмертно, без мене», — заявила Савченко.
Надія попросила суддю з російського Донецька (місто Донецьк Ростовської області розміщене впритул до українського кордону і за неповних 200 кілометрів від Донецька-українського) якнайшвидше оголосити вирок і обрати те покарання, котре запропонували прокурори: 23 роки ув'язнення. «Не треба давати більше чи менше, щоб у них був час на якісь касаційні скарги і, знову ж, затягування часу. Ви вже довели, як Росія може зганьбитися на прикладі однієї людини. Ви мене не зламали і не зламаєте ніколи. Тому давайте завершуйте все це у максимально стиснуті терміни, я більше не чекатиму. Не ви мені життя давали, не ви власники моєї долі і не вам її вирішувати. Якщо буде більше двох тижнів, я чекати вироку не стану. В мене все», — відрубала Надія.
За емоційністю, за змістом, за розмахом цей виступ претендував на епічність останнього слова. Цілком імовірно, що розлога промова 2 березня якраз і закарбується як останній повноцінний виступ Савченко на кремлівському судилищі, бо надалі такого шансу може не бути. Наступного дня суддя так і не надав слово для Надії, перервавши судовий процес до 9 березня. (Чи не символічно, що на річницю народження Тараса Шевченка, який скнів у російській неволі ціле десятиліття?) І Савченко пішла на відчайдушний протест.
Донецький суд
Власне, суддя — з власної волі чи з волі своїх покровителів — пішов наперекір тим словам, які Надія промовляла напередодні. Якщо об'єктивно, то нема великого сенсу витрачати на справу додатковий час, переносити вирок з вівторка на середу й гратися у процесуальні труднощі. Зрештою, на дворічній шкалі ці кілька днів виглядають направду нікчемно. Зате Кремлеві є сенс просто чинити наперекір. Знущатися з беззахисного бранця, маючи для нього вирок уже написаним, авторизованим. Хочеш вироку якнайшвидше? Почекаєш!
Тому на судовому засіданні 3 березня, коли суддя вирішив обірвати слухання, Надія вибухнула: «Що значить "відкладає"? А останнє слово, про яке я вас просила? Я сказала, що оголошую сухе голодування від завтрашнього дня. Я не подаю апеляції, тому що в Росії немає ніякого слідства і суду, тут просто вбивають людей! Хоча навіть якщо мене вб'ють в Росії, не зламають ані мій дух, ані дух України, ані дух українців…»
Після засідання Савченко спровадили назад до ізолятора. Надія оголосила, що сухе голодування почнеться вже найближчого ранку. В ізоляторі її провідали адвокати, й через них вона передала на волю текст промови, яку готувала як останнє слово у процесі.
У цьому тексті Надія заявила про те, що не визнає ані своєї вини, ані вироку. Вона відмовилася від ідеї подавати апеляцію. Також назвала Володимира Путіна «диктатором-самодуром» та «ідіотом». «Абсурдною є ситуація, коли ті, хто викрадає людей, піддає їх тортурам, потім ще й роблять вигляд, що має право їх судити. Про який справедливий суд тут може бути мова? В Росії суду і слідства немає! Тут є фарс лялькових маріонеток Кремля, і я вважаю абсолютно зайвим витрачати час свого життя на те, щоб брати в ньому участь», — наголосила Савченко.
У цьому останньому слові — оприлюдненому, на жаль, лише текстово — Надія вкотре підтвердила намір вдатися до сухого голодування. Вона планувала почати його після ухвалення вироку, з вимогою повернути її до України. «Поки за мене будуть торгуватися, життя мене буде покидати, і Росія мене все одно поверне в Україну, живою чи мертвою! Але поверне!» — зазначала Савченко.
Записка, яку Надія передала разом з останнім словом
Важливо зазначити, що ще минулого року адвокати Надії публічно оголосили про те, що сторона захисту працює не на пом'якшення вироку чи виправдальний вердикт — а на розвінчування брехні російської влади та її посіпак і на доведення невинуватості Савченко. Марк Фейґін, Ілля Новіков та Микола Полозов закликали не сподіватися на те, що Кремль відступиться від намірів засудити Надію й визнає власну дурість. Водночас вони змальовували інший сценарій: тільки-но Савченко засудять до ув'язнення, відразу ж почнуться переговори про її етапування до України з можливістю «відбувати покарання» на батьківщині. Хто стежив за процесом у російському Донецьку, той зауважив, що з розвитком судового процесу адвокати говорили про звільнення (чи пак обмін) щораз упевненіше. З риторики останнього місяця випливало, що цієї домовленості вже майже досягнуто.
Очевидно, що те терпіння, з яким Надія спостерігала за судилищем протягом останнього року (відколи завершилося її перше голодування), живилося саме перспективою звільнення після вироку. Надія Савченко не боялася ані поновлення голодування, ані жертви здоров'ям. Вона була до цього готова весь час і, по правді сказати, мала десятки нагод піти на такий крок ще взимку, восени чи навіть улітку. Але Надія дотримала домовленість. Ту домовленість, якою обнадіяли її матір і якою означили перспективу часткового відновлення справедливості у цьому ґротескному суді. Ні, не вони їй щось дарували. Це Надія дарувала їм нагоду завершити процес у прийнятний спосіб.
Надія Савченко добре усвідомлює, що операція звільнення якщо й має відбутися, то Кремль її відтягуватиме максимально довго. Кремль тлумачитиме власні зобов'язання — якщо ці зобов'язання взагалі існують — на свій смак. Так, як тлумачить мінські домовленості. А коли треба, то казатиме, що не має впливу на суддів та пенітенціаріїв — як не має впливу на плотницьких і моторолл. Ось чому Савченко почала свій відчайдушний протест зараз, на порозі вироку. «Не ви мені життя давали, не ви власники моєї долі і не вам її вирішувати…»
Другого березня на судовому засіданні Савченко сказала, що її не влаштовує тяганина з обміном. «Я не вважаю за потрібне чекати якогось обміну… Я не предмет торгу, я невинна людина, моя вина не доведена і не може бути доведеною. Тому — жодних обмінів, жодних торгів і жодного затягування часу, я чекати не стану», — зазначала Савченко.
Суд 2 березня
Надія знову кинула виклик Кремлю і персонально «диктаторові-самодуру». Володимир Путін є специфічною натурою, схильною спиратися на збиткові для себе ідеї, аби лиш вони не проявляли його слабкість. Отож сподіватися на те, що він піддасться на ультиматум Надії, не випадає.
У своєму не оголошеному останньому слові Савченко зазначила: її не хвилює, «яким чином вони будуть це обґрунтовувати», йдеться про операцію звільнення. Вона апелювала не лише до Володимира Путіна, а й до Петра Порошенка. «Я чула про досить непогані здібності Петра Олексійовича Порошенка в дипломатії. Ну що ж, я сподіваюсь, що його дипломатичних здібностей вистачить на те, щоб в Росії домовитись з одним ідіотом... Адже він обіцяв моїй матері, що ще на травневі свята 2015 року я буду вдома», — підкреслила Савченко.
Петро Порошенко, хоч це, напевне, й було для нього дошкульно, ознайомився з претензією Надії. «Я прочитав її виступ, який мав бути оголошений Надією у суді. Незламна воля українки, не просто українки, а офіцера Збройних сил України, яка зі зброєю в руках робила те, що має робити кожен українець, — захищала рідну землю», — прокоментував Порошенко під час урочистостей у переддень свята Восьмого березня. Президент пообіцяв «подвоїти зусилля» для того, щоб повернути Надію додому. «Це надзвичайно важливо: важливо для мене, важливо для України», — додав Порошенко.
«У цих умовах не міг не зустрітися з мамою Надії Савченко». Петро Порошенко, 4 березня
…У своїй найсвіжішій заяві Савченко оголосила про відмову від медичної допомоги і заборонила брати в неї будь-які аналізи. Надія готова на огляд лише українськими та європейськими медиками. «Забороняю російським лікарям і співробітникам СІЗО до мене доторкатися», — застерігає Савченко.
Проте в ізоляторі, зі слів адвоката Марка Фейґіна, таки готуються до процедури примусового годування — принизливої і болючої. Фейґін каже: адміністрація СІЗО не дозволить своїм в'язням такої «розкоші» — смерті від голоду і спраги.
Утім Надія наголосила: «Будь-яке застосування до мене фізичної сили трактуватиму як тортури і вдаватимуся до опору».
Савченко також оголосила про відмову від етапування до будь-яких локацій, поки їй не пояснять мету перевезення і точку призначення. «Якщо до 9.03.2016 я залишуся живою, вимагаю вивезти мене на судове засідання», — додала вона.
На випадок смерті Савченко відмовилася від розтину: «Вимагаю віддати тіло цілим моїм мамі та сестрі».
05.03.2016