На вівторковому засіданні парламентські папараці спіймали в об'єктиві онлайн-листування, в якому депутатка переймалася: «Дім, я зобов'язана до четверга подати декларацію [старої форми]. Якщо я її не подам – буду змушена подавати нову на 40 сторінок, де будуть питання і про твоїх батьків. Без тебе я її подати не можу – адже це порушення закону», – ішлося в тому повідомленні.
Отже, кумедія нарешті скінчилася, але глядачі того шоу надовго запам'ятають, як народні депутати та чиновники з президентської та прем'єрської канцелярій намагалися викрутитися з-під загроз проґресивного закону, вряди-годи граючи вар'ята.
Презентація прототипу системи електронного декларування в Києві, у день ухвалення фінального закону
На вівторковому засіданні 15 березня Верховна Рада дала 278 голосів за закон, який загалом враховує побажання Європейської Унії до українських «антикорупціонерів» і є доволі близьким до того, яким він і замислювався у початковій редакції. Тобто голосувала майже конституційна більшість. Цікаво, скільки з цих проґресивних депутатів голосували і за першу, найбільше категоричну редакцію закону, а потім ставили його на паузу на цілий рік, а згодом вихолощували його до пісних форм? Адже депутатів, що підтримали кожну з чотирьох редакцій, були десятки, якщо не кільканадцять десятків. Авжеж, послідовність і стійкість поглядів – речі, які можна поставити на компроміс, коли йдеться про кровний заробіток.
Хай там як, а було би приємно подивитися, як народні депутати таким самим шерегом і з таким самим завзяттям подають до податкових інспекцій власні декларації нового зразка. Хоча, пардон, яка податкова, які черги? Декларації відтепер заповнюватимуться в онлайн-режимі й централізовано зберігатимуться у надійній базі, щоб контрольні інстанції – а властиво, Національна аґенція з питань запобігання корупції – перевіряли їх на підозрілі доходи, на сліди корупції, на достовірність тощо. За подання неправдивих відомостей можна буде втрапити до буцегарні на два роки. Це те, чого депутати та чиновники боялися найбільше. Тож навіть не дивно, що Європейський Союз, натомившись із українськими політиками, на фінальній стадії таки пристав на поступки й дозволив частково декриміналізувати цю жорстку статтю.
З такої доброї оказії, яка заповідає нам успіх в безвізовому режимі з ЄС, – маємо на думці схвалення Верховною Радою закону «щодо особливостей подання службовими особами декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру у 2016 році» – можна пригадати собі, як усе починалося.
14 жовтня 2014 року Верховна Рада ухвалила проґресивний закон «Про запобігання корупції», який передбачав зміну підходів до декларування чиновницьких доходів, встановлював карну відповідальність за брехливі звіти й започатковував нову інституцію – Антикорупційну аґенцію. Народні депутати заклали часовий запобіжник для запровадження нової системи: закон набував чинності у 2015 році, але основні норми – як-от «суворі декларації» – мали набути сили аж у 2016-му. На антикорупційній рішучості депутатського корпусу позначився і той факт, що документ ухвалювали за два тижні перед парламентськими виборами. Тобто частина нардепів, натискаючи «зелені кнопки», вже добре розуміли, що не мають шансів обратися до нової Ради і не відчуватимуть жодних ризиків, пов'язаних із майновим звітуванням.
Автопарк під Кабміном: чи всі авто задекларовані?
Що ближче надходив час нових декларацій, то більше нагрівалася пательня під чиновницькими гаманцями й кишенями, які їх носять. Раптово виявилося, що у пакет законів, написаних зовсім з іншої нагоди – бюджету-2016, – протиснулася норма, яка проголошувала: старт системи подання та оприлюднення декларацій буде «не раніше 1 січня 2017 року». Перепрошуємо, де бюджет, а де декларації? Якщо антикорупційні новели і стосуються бюджетів, то хіба тих приватних, якими володіють захланні посадовці. Але в українських реаліях, звиклих до схвалення бюджетів «під путьовку» і запах новорічної хвої, траплялося й не таке.
Ніхто так і не взяв на себе відповідальності за законодавчу «диверсію». Злощасну колізію, яка ледь не вартувала Україні безвізового режиму, пояснили недоглядом і технічними помилками. Будьмо критичні, подібні речі не могли пройти через парламент, якби вони не мали сприяння від певних впливових осіб. Тим більше, що «бюджетний» законопроект, перш ніж спуститися до сесійної зали, пройшов через розгляд парламентського комітету.
Тепер вже очевидно, що ця поправка просто була способом зачепитися гачком за суворі норми антикорупційного законодавства. Зачепилися – а далі почали водити «коломийки», щоб максимально пом'якшити законодавчі приписи. Замість того, щоб викинути під хвіст поправки «бюджетної ночі», політики ініціювали цілий вал «покращень» і «уточнень».
Народний депутат від Блоку Петра Порошенка Вадим Денисенко мав нещастя першим зареєструвати законопроект, який відновлював справедливість у справі електронного декларування: він запропонував вилучити з законодавства пункт про відтермінування системи на 2017 рік. Якийсь час такій ініціативі навіть аплодували. А оглядачі зітхнули з полегшенням: «Може, таки справді депутати недогледіли, може, нема жодного лихого наміру?» Але потім Денисенко передумав (або його змусили) і запропонував корективи до власного проекту, які були далеко не редакційними, а цілковито ревізували сподівану новелу.
З сесійною залою ВР знову забавилися «у піжмурки», як і на грудневому «бюджетному» засіданні. Законодавчі ініціативи ніхто не тиражував для ознайомлення парламентом, Вадим Денисенко читав свій проект з голосу. Частина нардепів аж увечері, прослухавши бурмотіння колеґи у запису, довідалися про суть ухвалених пропозицій. Дехто навіть написав заяви про відкликання власного голосу. Але більшість – проковтнула прожект із покорою, ба, навіть з полегшенням.
Бенефіс Денисенка
Скандальні пропозиції Денисенка, хоч і повертали електронне декларування на 2016 рік, та передбачали, що кримінальна відповідальність за надання неправдивих відомостей наставатиме допіру в 2017-му. Також цей акт виводив цілий пласт близьких осіб сердешного декларанта з-під обов'язку вказувати достаток: якщо раніше йшлося про те, що до членів сім'ї зараховують осіб, котрі мають спільний побут з якимсь чиновником, то в оновленому варіанті антикорупційний закон стосувався лише до найближчих родичів. Декларації прив'язувалися не до місця проживання особи – а до «зареєстрованого місця проживання».
«Усний проект» також відчутно пом'якшував умови для декларування майна. Згідно з початковим задумом, у звітах мало фіґурувати рухоме майно, вартість якого перевищує 50 мінімальних заробітних плат, а у варіанті Денисенка – вже 150 «мінімалок» (і то лиш для набутків, придбаних не колись, а після запровадження онлайн-декларацій); поріг активів і банківських вкладів, що надавався до декларування, підвищувався із 50 до 150 мінімальних зарплат; розмір «невинного» грошового подарунка зростав із 5 мінімальних зарплат до 150; видатки на певну покупку, що підлягали декларуванню, зсувалися із 20 «мінімалок» до 150 тощо.
На цьому тлі вельми цікаво виглядала поведінка президента України Петра Порошенка. Голова держави, який оголосив запровадження безвізового режиму одним з основних завдань своєї президентської каденції, за кожної нагоди говорив про нечуваний проґрес України на шляху візової лібералізації й запевняв, що держава сумлінно виконує свою «домашню роботу». Але про електронне декларування – найчастіше відмовчувався. При тім, що офіс Яна Томбінського сипав критичними стрілами чи не щоденно.
Зокрема, голова держави знайшов у собі арґументи, щоб переконати народних депутатів ухвалити позосталі «безвізові» закони, що висіли на парламенті аж до середини лютого. Хто забув, то Верховна Рада теж прагнула переінакшити ці документи під власну, вельми своєрідну, редакцію – та, на щастя, минулося. Президент не став тиснути на депутатів з приводу декларацій. Якщо Банкова й давали вказівки, то хіба іншого штибу. Невже хтось направду вірить, що член фракції БПП, а за ним і ціла президентська фракція могли би прийняти такий важливий, направду визначальний закон, якби не було волі згори? А Петро вірить, що віримо.
Однак 25 лютого, вже підписавши «безвізові» закони, президент повідомив про те, що не квапиться леґітимізувати поправки до електронного декларування. Адміністрація повідомляла:
«Щодо закону про електронне декларування продовжуються консультації з Європейською комісією з метою напрацювання можливих змін, які президент готовий внести до парламенту. Ці зміни, як вважає глава держави, відповідатимуть кращим європейським практикам».
Пардон, як то: «продовжуються консультації»?! Але що там консультуватися? Досить було би стерти із законодавства згадку про 2017 рік – і побігти вивчати форму декларації, щоб коректно вказати всі дані й не наразитися на кримінальне покарання.
Президент на зустрічі з антикорупційними активістами заявляє про вето на скандальний закон
Але президентські люди пішли ще далі. Народні депутати так дивувалися з упертості й наполегливості закордонних менторів, що вдарилися у конспірологічні теорії. Вже згадуваний Вадим Денисенко висловив думку, що ЄС просто вишукує нагоди, аби відмовити набридлій Україні у безвізовому режимі. «Ми вигідні західному світу як колонія. Колонія, яка не піднімає голови і робить все, що їй кажуть. Колонія, яка має постачати трохи зерна, трохи боротися з корупцією і постачати в сусідні країни дешеву робочу силу», – обурювався депутат. Подібні думки висловили ще кілька нардепів з БПП.
Та коли настав «час X» – а ми собі міркуємо, що то пов'язане з візитом Петра Порошенка до Брюсселя, запланованим на 17 березня, – всі конспірологічні підозри скрутилися у ледь помітний згорток. І депутатів змусили визнати свою помилку. Президент до скандального закону застосував право вето. А народних депутатів, які кілька разів бралися за тягар переписування законодавства, фактично пошили в дурники. Увесь час вони ухвалюють недоладні закони – лишень на Банковій можуть написати щось путнє… Президент як особа з правом законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради інший проект. Порошенко зауважив, що оновлений проект завізували два європейські комісари, тож уже не випадало сумніватися, що то документ із «галочкою».
Загалом закон, ухвалений 278 голосами, є близьким до тих новацій, що їх розробляли ще 2014 року. Щоправда, в багатьох випадках цей акт зачіпає ті самі статті, що й лютнева версія, і теж частково пом'якшує вимоги для декларування. Це навіює на думку, що то була комбінація у стилі: «вимагай неможливого, щоб отримати бажане». Зокрема, Рада схвалила президентську пропозицію про те, що декларуванню підлягатиме рухоме майно вартістю понад 100 мінімальних зарплат (50 у первісній версії, 150 – у Денисенка), видатки на певну покупку – 50 «мінімалок» (20 у первісній редакції, 150 – у Денисенка) тощо.
Та найпринциповіша поправка президента стосується кримінальної відповідальності за подання неправдивих відомостей. Зокрема, Верховна Рада вирішила пом'якшити покарання для дрібних «брехунців». Якщо декларант «помилився» менш ніж на 250 мінімальних зарплат, то його чекатиме «рандка» з Кодексом про адміністративні порушення – а точніше, штраф від 1 до 2,5 тисяч неоподаткованих мінімумів (17–42 тис. грн.). І лише коли чиновник приховає майно на понад 250 мінімальних зарплат, а правоохоронці доведуть, що то робилося навмисне, тоді йому загрожуватиме кримінальна відповідальність. Безумовно, це дозволить багатьом чинам, не вмираючи від страху, чекати на запровадження системи електронного декларування та старту Національної аґенції з питань запобігання корупції. Однак, як сказав голова антикорупційного комітету ВР Єгор Соболєв, «прозорість без покарання краща, ніж покарання без прозорості».
Отож останній законодавчий «борг» України перед Європейським Союзом усунуто (але є ще незаконодавчий – доукомплектування НАЗК). Для пересічних українців йдеться не лише про перспективу скасування віз, а й про можливість дієвого інструменту відстежування статків державних службовців та покарання корупціонерів. І так направду, то те друге нам потрібне не менше, ніж перше.
Директор Центру протидії корупції Віталій Шабунін з цього приводу – а властиво, реагуючи на «есемеску» з «Дімою» – потер руки: «Нардепи тільки зараз "врубилися", які проблеми для їхніх корупційних статків створює закон про електронне декларування».
15.03.2016